Останні новини

Українська веснянка «на вагу золота»

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

 

 З давніх-давен, як тільки перше Сонце пригрівало по-весняному після морозної зими і з вершечків пагорбів сходив сніг (приблизно вкінці січня – на початку лютого), дівчата в супроводі «пані-матки» (хороводниці) виходили з вечорничних теплих хат гукати Весну. За давнім українським звичаєм, на «гуканки» бігли швидше від усіх інших дівчата-підлітки, яким вже виповнилося або виповниться цього літа шістнадцять років; кожна поспішала повідомити свою Долю і Богів про свою зрілість, про своє повноліття – готовність до парування та одруження. Тому у давніх веснянках дівчата порівнювалися із стиглим маком чи грушкою (грушею)...

На початку XIX століття в народі добре знали: якщо дівчина спізнилася на зустріч до Богині Любові – Лади, то Доля може обминути, обійти, не помітити її цього року, а її суджений може так і не зустрітися з нею. Про живучість і силу цього повір’я свідчить і давній звичай – на Великдень бити у дзвони. Дівчата, які бажали в новому році обов’язково знайти нареченого і одружитися, в різний спосіб добивалися у місцевого попа дозволу вилізти на дзвіницю і, якомога сильніше, вдарити у дзвони, сповіщаючи увесь світ, що вони готові до одруження.

Але тривале переслідування народних свят, звичаїв і обрядів, які суперечили умертвляючому аскетизму і безшлюбності, дуже часто завершувалися забуттям або повним їх зникненням. На час буяння веснянкових хороводів було запроваджено передпасхальний піст із суворою забороною співати, танцювати, музикам грати, а також – залицятися і цілуватися.

Щоб врятувати веснянки від повного зникнення, в народі придумали для них назву «постові пісні», але й це не врятувало їх від поступового зникання і забуття; врешті незначна їх кількість перетворилася у дитячі забави... І лише деякі з них ще несуть в собі рештки давнього українського минулого, давньої української духовності і віри, які колись і створили могутню і міцну основу для існування і життя цим дивовижним зразкам українського національного світогляду, мистецтва і культури.

Невпинна і непримиренна боротьба з народними святами та українською духовністю призвела до того, що нині веснянки прийнято співати лише на великі свята весняного часу, тоді як в давні часи веснянки і хороводи молодь водила від Стрітення і до Зелених Свят – Русалій.

Але, як би суворо не заборонялися та не спотворювалися українські духовні пісні і обряди, веселощі і свята (зокрема веснянки), до нас все-таки дійшли пісенні «перлинки», в яких згадуються імена і призначення давніх українських Богів і Богинь: Лади, Лелі й Полеля, Ярила-Чурила, Дажбога та інших. Яскравим зразком таких пісень є веснянка, записана неупередженим, визнаним і шанованим етнографом-мовознавцем Олексою Ошуркевичем на Волині в 1965 році.

 

Веснянка із збірника:

 

Ой ти соловейку,

Ти ранній пташку, *

Ой чого так рано

Із Вир’ячка вийшов?

Не сам же я вийшов,

Дажбог мене вислав,

З правої рученьки

І ключики видав:

З правої рученьки –

Літо відмикати,

З лівої рученьки –

Зиму замикати,

А ще по горах *

Сніги лежали, *

А по дорогах *

Криги стояли. *

Я тії сніги *

Ніжками потопчу,

Я тії криги *

крильцями поб’ю, *

І кубелечко *

Я собі зів’ю *

І в кубелечці, *

Діток наведу * [1].

 

Зірочкою і нахилом позначені рядочки веснянки, які були невдало змінені після редакторської літературної правки, тобто – під час підготовки до видання збірника.

Варто зазначити, що давня веснянка ця була внесена у збірник «Пісні з Волині», який побачив світ у 1970 році але без нот (з «руйнівними» редакційними правками). Під час редакційного втручання, спрямованого (ймовірно) на поетизацію і римування тексту пісні, було невдало змінено справжній музичний ритм цього давнього зразка веснянки.

Ще у листі до Івана Франка від 11 жовтня 1893 року Леся Українка зауважила: «Я, бачте, думаю, що пісня без мотиву тільки наполовину жива» [2], бо музичну частину фольклорних зразків письменниця цінувала більше, ніж словесний матеріал. Вона, на відміну від інших збирачів фольклору, добре усвідомила, «що записати пісню без мотиву – значить зробити тільки половину справи, тим більше, що по мотивах обрядових пісень можна уважати часом, наскільки є стародавня яка пісня» [1].

В кінці 90-х років ХХ ст. – а це більше, аніж через 30 років – етнограф Олекса Ошуркевич, оснащений вже диктофоном, повторно поїхав в села Камінь-Каширського р-ну в надії записати знову веснянку, в якій згадувалося ім’я «Дажбог» – ім’я давнього божества дохристиянської духовності і віри українців (і загалом, слов’ян). Але нікого з колишніх виконавців цієї веснянки він вже не застав. Тому довелося просити переспівати чи, бодай, згадати слова і спів (мотив) цієї веснянки молодших жінок (молодше покоління жінок). Та, на превелике здивування фольклориста, замість слів «Дажбог мене вислав», молодші виконавиці вже співали «Господь мене вислав», «Сам Бог мене вислав», «Пан-Біг мене вислав». Стародавнє релігійне слово «Дажбог» (власне ім’я праслов’янського Бога) зникло на завжди зі слів веснянки і також, – з мислення сучасних жителів сіл Волині. Бо вже в деяких схожих зразках цієї веснянки прибрано навіть рядок про Дажбога – Бога – Пан-Бога – Господа.

Але пісню було врятовано. Бо записані пісні дали змогу ще раз пересвідчитись і правильності тверджень відомої української письменниці Лесі Українки про «смерть» пісні без пісенного звучання. До того ж, стало відомо, що в кожному селі однієї місцевості (району і, навіть, області) схожі за звучанням і змістом пісні все ж звучать по-різному, відмінно одна від одної. Слова пісень також відчутно різняться, але ритм музичного супроводу в усіх піснях майже однаковий.

Ось тексти в первинному звучанні і у дещо правленому, відповідно до сучасних правил звучання і вимови (див. таблицю).

Аудіозапис усіх веснянок: О. Ошуркевич, словесний запис: С. Богород, записи з приватного зібрання: В. Шапошніков, ноти: А. Богород.

Подаємо також відновлений зразок веснянки, складений на основі наймилозвучніших рядків, взятих з усіх вищенаведених веснянкових зразків. Насправді ж, цей зразок не може вважатися найправильнішим чи найповнішим, найточнішим чи найдосконалішим, бо у кожному селі свої пісенно-словесні, звуково-ладові вподобання і звичаї. Цей пісенний зразок легко і зручно співається на мотив будь-якої з наведених веснянок.

 

Первинне звучання веснянок

Звучання з незначними правками

Ой ти, соловейку,

Раная пташейку, раная пташейк...

Ой чого ти вийшов

З Вирії ранейко, з Вирії ранейк...

Не сам же я вийшов

Господь мине вислав, Господь мине вис...

Господь мине вислав

Ще й ключікі видав, ще й ключікі вид...

с. Оленине

Камінь-Каширського р-ну

Ой ти, соловейку,

Ранняя пташейко, ранняя пташейк...

Ой чого ти вийшов

З Вирію ранейко, з Вирію ранейк...

Не сам же я вийшов

Господь мене вислав, Господь мене вис...

Господь мене вислав

Ще й ключики видав, ще й ключики вид...

с. Оленине

Камінь-Каширського р-ну

Ой ти, соловейко,

Ти – рання пташичко, ти – рання пташич...

Ой чого ж так рано

Із Вирию вийшов, із Вирию вийш...

Сам же я не вийшов

Сам Бог мене вислав, сам Бог мене вис...

Сам Бог мене вислав,

Щи й ключики видав, щи й ключики вид...

Зиму замікати,

Літичко вмікати, літичко вмікат...

Ой, там при долині

Біли сніжки біліють, біли сніжки білій...

Я ті білі сніжки

Лапками потопчу, лапками потоп...

Ой там при дорозі

Вирба (й) ни розвита, вирба ни розвит...

Я тую вирбицю

Носиком розіб'ю, носиком розіб...

Носиком розіб'ю,

Гніздичко ізів'ю, гніздичко ізів...

Гніздичко ізів'ю

Яїчок нанесу, яїчок нанес...

Яїчок нанесу

Діток вигодую, діток вигодуй...

Діток вигодую,

На славоньку пущу, на славоньку пущ...

с. Олексівка

Камінь-Каширського р-ну

Ой ти, соловейко,

Ти – рання пташечко, ти – рання пташеч...

Ой чого ж так рано

Із Вирію вийшов, із Вирію вийш...

Сам же я не вийшов

Сам Бог мене вислав, сам Бог мене вис...

Сам Бог мене вислав,

Ще й ключики видав, ще й ключики вид...

Зиму замикати,

Літечко вмикати, літечко вмикат...

Ой, там при долині

Біли сніжки біліють, біли сніжки білій...

Я ті білі сніжки

Лапками потопчу, лапками потоп...

Ой там при дорозі

Верба не розвита, верба не розвит...

Я тую вербицю

Носиком розіб'ю, носиком розіб...

Носиком розіб'ю,

Гніздечко ізів'ю, гніздечко ізів...

Гніздечко ізів'ю

Яєчок нанесу, яєчок нанес...

Яєчок нанесу

Діток вигодую, діток вигодуй...

Діток вигодую,

На славоньку пущу, на славоньку пущ...

с. Олексівка

Камінь-Каширського р-ну

Ой ти, соловейко,

Раняя пташейко, раняя пташейк...

Ой чого ж так рано

Із Верію вийшов, із Верію вийш...

Не сам же я вийшов

Пан-Біг мене вислав, Пан-Біг мене вис...

Пан-Біг мене вислав

Ще й ключікі видав, Ще й ключікі вид...

Ще й ключікі видав

[Зиму замикати, зиму замикат...

Зиму замикати]

Літичко вмикати, літичко вмикат...

[Нерозбірливо]

с. Залізниця

Любашівського р-ну

Ой ти, соловейко,

Ранняя пташейко, ранняя пташейк...

Ой чого так рано

Із Вирію вийшов, із Вирію вийш...

Не сам же я вийшов

Пан-Біг мене вислав, Пан-Біг мене вис...

Пан-Біг мене вислав

Ще й ключики видав, Ще й ключики вид...

Ще й ключики видав

[Зиму замикати, зиму замикат...

Зиму замикати]

Літечко вмикати, літечко вмикат...

[Нерозбірливо]

с. Залізниця

Любашівського р-ну

Ой ти, соловейко,

Раная пташичко, раная пташейк...

Ой… же ж ти рано

З Вирію литаєш, З Вирію литаїш...

[…]

Ой іще сніжочки

Да й по горах лежать, да й по горах леж...

Ой іще льодочки

По долинах стоять, по долинах стой...

Ой іще вербонька

Ни розвівалася, ни розвівала...

Я тиї сніжочки

Нижками потопчу, нижками потоп...

Я тиї льодочки

Крилечками поб'ю, (й) крилечками поб...

Я тую вербицю

Носочком розклюю, носочком розклюй...

[Носочком розклюю,

Кубелечко зроблю], кубелечко зроб...

Кубелечко зроблю,

Яїчок нанесу, яїчок нанес...

Яїчок нанесу,

Дітоньки виведу, дітоньки вивед...

с. Свавовичі

Любишівського р-ну

Ой ти, соловейко,

Ранняя пташечко, ранняя пташечк...

Ой [чого так] рано

З Вирію літаєш, з Вирію літаєш...

[…]

Ой іще сніжечки

Та й по горах лежать, та й по горах леж...

Ой іще льодочки

По долинах стоять, по долинах стой...

Ой іще вербонька

Не розвивалася, не розвивала...

Я тії сніжечки

Ніжками потопчу, ніжками потоп...

Я тії льодочки

Крилечками поб'ю, (й) крилечками поб...

Я тую вербицю

Носиком розклюю, носиком розклюй...

[Носиком розклюю,

Кубелечко зроблю], кубелечко зроб...

Кубелечко зроблю,

Яєчок нанесу, яєчок нанес...

Яєчок нанесу,

Діточок виведу, діточок вивед...

с. Свавовичі

Любишівського р-ну

 

Ой ти, соловейко! (веснянка)

 

– Ой ти, соловейку – ранняя пташейко,

Ой чого так рано із Вирію (Вир’ячка) вийшов.

– Не сам же я вийшов –

Дажбог мене вислав,

Дажбог мене вислав, ще й ключики видав,

З правої рученьки – Зиму замикати,

[З лівої рученьки – Літо відмикати]

Ой іще сніжочки та й по горах лежать,

Ой іще льодочки по долинах стоять,

Ой іще вербонька не розвивалася,

Я тії сніжочки ніжками (лапками) потопчу,

Я тії льодочки крилечками поб’ю,

Я тую вербицю носиком (дзьобиком) розклюю,

Носиком (дзьобиком) розклюю, кубелечко зроблю (зів’ю),

Кубелечко зроблю (зів’ю), яєчок нанесу,

Яєчок нанесу, діточок (пташечок) виведу,

[Діток вигодую, на славоньку пущу].

(Упорядкування і складання: Анатолій Богород)

 

Анатолій Богород, Світлана Богород

 

Писемні джерела:

1. Леся Українка. Зібрання творів у

12 тт. – К.: Наукова думка, 1977. – Т. 9. – С. 29.

2. Леся Українка. Зібрання творів у

12 тт. – К.: Наукова думка, 1978. – Т. 10. – С. 173-174.

3. Пісні з Волині / Упор. текстів Олекса Ошуркевич. – К.: Музична Україна, 1970. – С. 31-32. (Записано у 1965 р. в с. Підциря

 

Камінь-Каширського р-ну Волинської обл.)

Нові статті

10 листопада 2020
21 січня 2019
21 січня 2019
21 січня 2019
21 січня 2019

Пошук

Пошук