ПІД ЧАС ВІЙНИ ВІДРОДЖУЄМО КУЛЬТУРНІ ЦІННОСТІ ЗАДЛЯ ОБ'ЄДННЯ ТА ЕКОНОМІЧНОГО ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНИ В ЦЕНТРІ РЕМІСНИЧНОГО ВИРОБНИКА З 1000 ОЮ ІСТОРІЄЮ, У РИНКУ «ЖИТНИЙ».
Київська виставкова організація ТОВ «ЕКСПО КИЇВЩИНА» була створена у лютому 2022 року за підтримки Київської обласної державної адміністрації з метою запровадження унікального проєкту, який у важкі часи сучасної історії нашої держави з’єднає всю країну та визначає наше прагнення до перемоги та економічного відновлення. Наша візія полягає в створенні інноваційних та незабутніх культурних заходів, які об’єднують спільноту та сприяють розвитку крафтового та ремісничого виробництва. Також ми прагнемо стати визнаними лідерами у сфері театральних вистав і дегустації крафтових та ремісничих виробників, пропонуючи гостям унікальні та надихаючі продукти…
Для проведення ярмарку ми обрали Житній ринок , сакральне місце для кожного киянина, який є одним із найдавніших ринків України та має свої коріння з часів Київської Русі. Розташований на Подолі поруч з ремісничими кварталами Кожум’яки та Гончаров, ринок був розділений річкою Глибочицею на дві частини. У першій половині XII століття навколо площі Житнього ринку, за кошти торговельно-ремісничих об'єднань, були зведені храми, включаючи церкву Богородиці Пирогощі (Києво-Подільський Успенський собор). Житній ринок виявився ключовим торговим центром міста, починаючи з XV століття. У часи Київської Русі тут відбувалися масові віче, а в період магістратського управління регулярно проводилися народні свята з карнавальним піднесенням на гору Щекавицю. Ринок простягався вздовж цілого кварталу, з епіцентром в сучасному місці автостанції Поділ. Двічі на рік тут організовувалися ярмарки, на які з'їжджалися не лише київські торговці, а й продавці з прилеглих та віддалених районів Києва. Завдяки своєму розташуванню поруч із Дніпром та гаванню, Житній ринок продовжував залишатися одним із головних торгових центрів.
В свою чергу тему театралізованого ярмарку надихнув твір Старицького «За двома зайцями». За мотивами п’єси був знятий фільм, що був спаплюжений радянською переозвучкою, яка змінила первинний сенс твору.
«Між оригінальною українською та пізнішою російською версіями стрічки "За двома зайцями" є ще одна суттєва різниця. У тій, до якої ми звикли, — російській, комічні персонажі перекручують свою мову на український лад. А початково все було навпаки. Герої говорять чистою українською. Ті ж, хто намагаються ламати язика "по-панському", "по-модньому", звихують і мізки.
"Там є Київ 1870-х, населений автохтонними городянами з діда-прадіда — "старинним" київським міщанством, середньовічним "третім станом", який і збудував місто в XV-XVII ст., — станом із залишками ремісничих традицій і середньовічного етичного кодексу ("Та хіба ж міщанину пристало бути свинею?" — картає Секлита Лимариха Голохвостого). А 1870-ті — це початок масової, "планової" русифікації Києва (перед тим — міста переважно українського, з єврейською ремісничою і польською аристократичною частинами: до польського повстання 1863 року російською в Києві була тільки колоніальна адміністрація). Після повстання, яким і Валуєвський циркуляр було спричинено, почався курс на "обрусение края", і в гімназіях дітям за українську мову стали чіпляти на шию таблички "Мужичит".
Проня і Голохвостий — перше покоління, яке навчили, що мова їхніх батьків, гордих і заможних київських міщан ("Ваш батько шкури м'яв і з того хліб їв, я торгую яблуками і з того хліб їм — і нікого не боюся!"), — "мужицька", а "по-модньому" треба рівнятися на Липки, на "баришень з куделями" (на Липках якраз і жила колоніальна адміністрація — це, хто не знає, там, де Банкова). Сьогодні Проня з Голохвостим сидять на Банковій (і в телевізорі) — і читають не "Матильда, чилі францюзька гризетка", а Дар'ю Донцову і Оксану Робскі. Тільки Секлит Лимарих і старого Голохвостого за минуле століття історія "ліквідувала як клас". Смислів там — вагон із причепом, і дуже цікаво побачити, які з них "пройшли" на екран крізь сито радянської цензури 1960-х. Зрозуміло, що не всі з оригінально закладених у Старицького. Але, видно, і те, що пройшло, було сильно небажаним, раз українську версію сховали "на полицю".» (https://gazeta.ua/articles/ukraine-newspaper/_znajshli-ukrayinsku-versiyu-komediyi-za-dvoma-zajcyami/508542
Автор: Олена ШАРГОВСЬКА)
Сатиричній твір українського драматурга Михайла Старицького виповнюється 160 років в цьому році, але п’єса і зараз актуальна - в сучасній Україні і до тепер залишились свої Голохвасті та Сірко.
В рамках заходу запрошені зіркові гості, заплановані майстер класи та концертна програма фольклорних колективів України та особисто наречені Голохвастий та Проня. Ярмарок, присвячений благодійності та підтримці України та її захисників.
Місія нашої організації – підтримувати народних майстрів та підприємців, сприяти розвитку крафтового та ремісничого виробництва та сімейних фермерських господарств, докладати власні зусилля для творчого самовираження громадян, збереження культурної спадщини, національних народних традицій тощо.
Запрошуємо взяти участь в заході та відвідати театралізований ярмарок 2-3 грудня за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал 16.
