Жив-був собі хлопчик Гонько. Це його батько так назвав. Як тільки народився хлопчик і батько побачив його сині-пресині очі, схожі на цвіт гонько – рослини, яка росте попід шлях і яку ще називають Петрів батіг, то одразу й сказав на малюка Гонько. І був Гонько зростом як отой Петрів батіг при дорозі. А йому так хотілося якнайшвидше вирости, щоб батькові та матері допомагати і людям користь приносити. Але як це зробити, він не знав.