Обряд входин в нову оселю на Тальнівщині
В своїй хаті своя правда
І сила, і воля.
Тарас ШЕВЧЕНКО
Рушник для оселі
Хата наша рідна. Колиска сім’ї. Як і все на світі, виростає вона із землі, верхом тягнеться в небеса. Завше дивиться вікнами до сонця. Господарі будують її усім миром – толокою, усе життя дбають про неї. І в ній сім’ї буде любо жити.
Село, мов одна велика родина. Тут людина з людиною живе в щасті й біді, в радості й горі. Тому, коли хтось будується, зводять оселю гуртом – толокою. Тоді усі незгоди між сусідами відпадають перед святістю справи. Такий уже звичаєвий устрій народного буття – допомагати один одному в найважливіших моментах життя. Та перше, ніж будуватися, господарям потрібно вибрати щасливе місце для хати, щоб у ній все життя щасливо й заможно жилося. В облюбованому місці чоловік на чотирьох кутах майбутньої оселі насипає купками жито. Вранці зі схожом сонця дивиться, якщо воно залишилося нетронутим, то місце годиться. Коли ж жито зрушене, розгребане, то треба шукати інше місце на забудову хати. Не можна будуватися на тих місцях, де людину спостигла нагла смерть, де була пролита кров чи когось колись похоронили.
Чоловіки, жінки сходяться на толоку, або, як ще кажуть у нашому краї – на закладщини. Нікому за це плати, окрім майстрів, не треба. Я тобі допомагаю, ти мені чи комусь іншому пособиш. Аби хата своя була.
Закладщини – зачинальна дія життєво необхідного і художньо вагомого обряду входин у нову оселю. На них ідуть як на свято. Чоловіки несуть із собою хліб і рушник, бо ж зачинають величну справу – будуватимуть майбутню оселі із святими образами – хлібом та рушником. Чим більше на толоку людей збереться, тим краще для господаря. То йому пошана.
Детальніше...