Українська Нація

Україна у нас - одна

Нема на світі більшого добра,
Ніж та земля, яка нас народила,
Скупала в руті-м'яті, любистках
І на добро усіх благословила.

Не пасинки, ми діти всі її,
З її піснями ідемо по світу,
Немає більш святого у житті,
Як рідну землю над усе любити!


* * *      


Присвята рідній мові

     І поки живе мова — житиме й народ
              яко національність
              Іван Іванович Огієнко

Мовонько рідна, мово єдина!
Ти неповторна, як Україна!
З тобою будем жити-творити.
Просто не можна тебе не любити.
Просто не можна тебе не любити.

Змалечку чую мовоньку неньки
і пригортаюсь щиро серденьком.
Голос моєї землі святої
житиме вічно, як голос крові.
Житиме вічно, як голос крові.

Ти соловейком в світі смієшся
й ридьма ридаєш, та не здаєшся.
Ми вбережемо в кожнім серденьку
мовоньку рідну, мовоньку неньки.
Ми вбережемо в кожнім серденьку
мовоньку рідну, мовоньку неньки.

(з циклу поезій "Українській дитині")
    
 



Закую зозулькою...

Закую зозулькою:
— Почуйте! -
ЛІС тут БУВ,
де струхли вже й пеньки... -
де на гроші
промінялись душі
й дожива планета
чи ділки?

Джерельцем дзвінкоголосим
хлюпну -
вмийтесь, оченята,
щоб прозріть
і побачить Світло з Високості,
щоби Світлом стати
і - Світить!

Промінцями Сонячними блисну -
й опромінить Сяйво Золоте
кожне Серце, зцілить кожну Душу,
квітами в крижинах проросте.

Дощиком притишу суховії,
утамую спрагу вікову,
і до Щастя, Віри і Надії
із Любов’ю стежку протопчу.
    

 

Діткам

Посаджу я квіти, діти,
хай квітують,
чиєсь зболене серденько
най лікують!

Розкажу маленьким казку,
де живуть добро і ласка,
най мудрують.

Причепурю гарно хату,
подивлюся.
За здоров'я усіх діток
помолюся.

Боже, дай вкраїнським дітям
щастя, долю,
всели віру в душі наші,
зміцни волю.

Щоб малята підростали,
розум мали,
свою рідну Україну
величали.


 

Любі діти!

Якось влітку у садочку
я сиділа в холодочку
на траві, читала книжку    
й задрімала, видно, трішки.

І крізь сон почула диво:
фея мило говорила,
і свою маленьку книжку
коло мене залишила.
    
З крилець сипавсь порошок,
освітив увесь садок!
Феєчка мені сказала,
щоб я книжку вам прислала.
     
Тож гойдайтесь на орелі
й слухайте казки веселі!

Казочка мала бува,
та дарує нам дива!
Вмить розкаже про пригоди,
зло засудить, вади, шкоду.

Збудить в серці добру мрію,
заспокоїть, обнадіє.
Будьмо добрими щодня!
В казочці - модель життя.    

Казочка - як піч у хуртовину,
в кожнім серці смуток враз розвіє,
подарує спокій, теплу ласку,
всю родиноньку згуртує КАЗКА.

Світ природи - справжня казка,
бережім її, будь ласка.
Перша Істина для всіх -
для Добра прийшли ми в світ.

Бо планета - спільний дім    
для людей, рослин, тварин...
Ми про неї маєм дбати
і життя оберігати.
 
 
Даю тобі руку свою, дитино.
Ходім зі мною по стежинці доброти!