Останні новини

Родова книга Українця

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

 (Хатня лiтописна родинна Книга творення життєвого простору Українця-Русича)

 Народ, який загубив своє власне «Я», перестає бути народом. Якщо ми самі не знаємо своєї мови, традицiй, iсторiї, мiтологiї, звичаїв, то що можуть сказати про нас iншi народи свiту? Наклавши на себе маску чужого «поганства», ми втратили почуття величi Всесвiту, святостi життя, людської гiдностi i не маємо навiть мiсця на рiднiй землi. Кожний народ виводить своє буття зi своєї духовної фiлософiї та культури i свiй свiтогляд, свiй спосiб життя шанує, як своє власне корiння, як корiння своєї духовностi.

 Кожний народ має свою iсторiю, але наша iсторiя є чомусь коротенькою, як нора крота, якого загнано у пiдземелля хрестом та кадилом. На мiстi вiзантiйських iдолiв на нашiй Українськiй землi ще вчора стояли, а деiнде ще i сьогоднi стоять iдоли комунiстичнi. Україна зараз як бiдна мати, що вивела своїх дiточок у широкий свiт, а сама лишилася пiд дiрявою стрiхою. На жаль, сьогоднi виходить, що ми є нiкому не потрiбним та недоречним збiговиськом людей, що повлазили звiдусiль на цю землю i не можуть дати їй ради. Але ж ми були народом, що дав свiтовi Буса та Атилу, Олега та Святослава, Володимира та Хмельницького, Виговського та Сковороду, Франка та Вавилова, Лесю Українку та Подолинського, Вернадського та Корольова i ще багато, багато славних iмен, що стояли та й сьогоднi стоять у авангардi прогресу людства.

 На щастя, ми не пропали. Навiть наше число засвiдчує нашу старожитнiсть та незнищеннiсть i це тодi, коли ми нiколи на iнших не нападали, нiкого не грабували, не денацiоналiзували. А вiдсутнiсть пам’яток минулого, знищеного агресивним просуванням зайд, має збудити в нас тугу за самовиявом. І це пробудження має стати для нас дiйсно сонячним ранком пiсля довгої ночi.

 Соцiальне та духовне життя є основними рушiйними силами сучасного суспiльства. Внаслiдок значних змiн, що вiдбулися в полiтичнiй сферi нашого суспiльства, вiдмови вiд новiтньої релiгiї, яка називалася «комунiзм», наш народ, через ненадання iнформацiї щодо нацiональної духовної фiлософiї, сьогоднi починає або повертатися до чужого нам християнства, або впадати у iншi крайнiсть – до кришнаїзму та iнших не властивих нашому народовi релiгiйних та духовних течiй. Надалi пропонуємо розглянути питання щодо духовностi та релiгiйностi українцiв-русинiв.

 

Карб перший – духовна філософія України-Руси

 Вiд темряви до свiтла, веди мене,

 Вiд невiгластва до знань, веди мене,

 Вiд смертi до безсмертя, веди мене!

 (Вiдична мантра)

 

Природа релігій

 Пояснення «сучасних релiгiєзнавцiв» щодо походження релiгiй з почуття страху первiсної людини перед силами природи є досить спрощеним та навiть оманливим. Страх у Homo Sapiens, котрий iснує на нашiй планетi близько 40 тисяч рокiв, є досить потужним iнструментом, що породжує iнстинкт самозбереження, але за З. Фрейдом – не страх є найпотужнiшою енергiєю органiзму, а статевий потяг. Саме статевий потяг є основною рушiйною силою еволюцiї людини.

 Людина приходить до цього свiту через муки матерi, котра подарувала їй життя, виносивши свiй плiд довгих дев’ять мiсяцiв. І щойно дитина починає себе усвiдомлювати, як дуже часто на своє запитання щодо своєї появи отримує у вiдповiдь iсторiю про знахiдку у капустi чи казку про лелеку, котрий подарував її його мамi та татковi. Натомiсть, залежно вiд обставин, у красивiй чи вульгарнiй формi кожний з нас пiзнає, що нашiй появi передував статевий контакт наших батькiв, котрий i призвiв до заплiднення.

 Злиття яйцеклiтини та сперматозоїда, котрi несуть генетичну iнформацiю батькiв, є вiдправною точкою розвитку нового органiзму. Продовження роду є одною з основних природних функцiй будь-якого живого органiзму, в т.ч. i людини. А вiдтак природа створила стимул для прагнення до продовження роду – статеве задоволення. Але хiба тiльки фiзiологiчнi процеси штовхають конкретного чоловiка та конкретну жiнку до близьких стосункiв, що призводять до зародження нового життя? Хiба тiльки статеве задоволення є рушiйною силою, котра штовхає чоловiка та жiнку навiки поєднати свої долi?

 Дiйсно, iнтимне життя має величезне значення в життi людини, але тiльки ним неможливо пояснити глибину та багатство почуттiв чоловiка до жiнки. Фiзiологiчно будь-яка жiнка та будь-який чоловiк є сумiсними i теоретично мають можливiсть зародити нове життя. Але чомусь з десяткiв знайомих та мiльйонiв незнайомих жiнок чоловiк вибирає саме свою єдину кохану, ту, котрiй присвячує вiршi та пiснi, тiльки вiд появи якої завмирає серце i спiває душа. Таке одним iнстинктом самця пояснити неможливо. Почуття кохання мiж чоловiком та жiнкою є набагато ширшим за фiзiологiчний потяг, як є незрiвнянним океан з краплею води.

 

 То, що то є – кохання? Давайте розглянемо це дивовижне явище природи.

 Анатомiя кохання – не є кощунством, як дехто може подумати, а необхiднiстю, що дозволяє нам глибше зрозумiти себе та тих, хто поряд з нами. Важливо зрозумiти, що взаємодiя мiж чоловiком та жiнкою передовсiм проявляється на рiвнi їх сутностей.

 Перед тим, як продовжити цю розвiдку, варто звернути увагу на той факт, що чоловiча та жiноча сутностi якiсно вiдрiзняються одна вiд одної i, за наявностi повної гармонiї, доповнюють одна одну, створюючи одну цiлiсну систему. За повної гармонiї мiж чоловiчою та жiночою сутностями виникає активний взаємообмiн енергiями (якостями).

 Таким чином чоловiк отримує вiд жiнки якостi, котрих вiн не має i не може мати через якiсну структуру чоловiчої сутностi, але без яких є неможливим його подальший розвиток. Натомiсть жiнка також отримує вiд чоловiка якостi, котрих вона не має i не може мати через якiсну структуру жiночої сутностi, але без яких також є неможливим її подальший розвиток.

 У станi гармонiї чоловiк та жiнка доповнюють один одного, як двi половинки одного цiлого, натомiсть мiж їхнiми сутностями на всiх рiвнях має мiсце активний взаємообмiн якостями (енергiями), котрi супроводжуються неповторними вiдчуттями, що мають назву кохання. В китайськiй фiлософiї цю гармонiю називають рiвновагою мiж Інь та Янь...

 Отже, за наявностi гармонiї мiж чоловiком та жiнкою, через те, що чоловiча та жiноча сутностi мають рiзну полярнiсть, потоки енергiй починають циркулювати мiж ними, тобто всерединi замкнутої системи, утвореної двома сутностями. Рiзна полярнiсть чоловiчої та жiночої сутностей визначається якiсними вiдмiнностями їхнiх структур.

 На атомному рiвнi мають мiсце подiбнi процеси, коли електрони, маючи рiзнi спiни – позитивний та негативний, створюють електроннi пари, що стають стiйкими системами. Електроннi пари, як i шлюбнi пари, є тотожними явищами, що вiдображають стан гармонiї на рiзних еволюцiйних рiвнях розвитку матерiї.

 За наявностi повної гармонiї мiж чоловiком та жiнкою потоки енергiй (первинних матерiй), що пройшли через структури чоловiчої сутностi, крiм того проходять i через жiночу сутнiсть, створюючи додаткове насичення структур жiночої сутностi. Вiдповiдно, потоки енергiй (первинних матерiй), що пройшли через структури жiночої сутностi, створюють додаткове насичення структур чоловiчої сутностi.

 Таким чином, за наявностi гармонiї мiж чоловiком та жiнкою обоє отримують один вiд одного додатковi потенцiали i, крiм того, має мiсце обмiн якостями (енергiями) мiж чоловiчою та жiночою сутностями, без чого еволюцiйний розвиток кожного стає неможливим. Задля пiдняття на наступний еволюцiйний щабель сутностi необхiдно мати якостi як чоловiчого, так i жiночого начал, що й має мiсце за iнтимного контакту закоханих i носить назву Бiлої Тантри.

 БІЛА ТАНТРА є можливою тiльки мiж двома особами, коли мiж чоловiком та жiнкою має мiсце повна гармонiя (високе взаємне кохання).

 Такий статевий контакт не завжди має мiсце через те, що не кожному вдається знайти свою «половинку». Натомiсть за будь-якого статевого контакту має мiсце обмiн якостями (енергiями), але рiвень цього обмiну є досить низьким i залежить вiд духовного, морального рiвня партнерiв та їхньої мети.

 Через незбалансованiсть статевих партнерiв, один з партнерiв втрачає бiльше якостей, нiж отримує. За таких умов має мiсце статевий вампiризм, котрий може носити епiзодичний характер, пов’язаний з тим, що один з партнерiв є тимчасово ослабленим через якусь хворобу, нервовий стрес тощо. Пiд час такого статевого контакту вiдсутнi будь-якi погiршення стану здоров’я статевого партнера, як не шкодить iншому донорська кров.

 Зовсiм iнша ситуацiя складається тодi, коли статевий вампiризм носить постiйний характер. В цьому випадку статевий донор отримує фiзичне виснаження, котре дуже часто провокує розвиток рiзних хвороб i, за деяких умов, може стати причиною навiть смертi.

 Статевим вампiром можуть бути як жiнки так i чоловiки. Статевий вампiризм може носити характер як свiдомої, так i несвiдомої дiї. У випадку свiдомого статевого вампiризму має мiсце Чорна Тантра.

 ЧОРНА ТАНТРА ґрунтується на вiдкачуваннi життєвої сили у статевого партнера за допомогою спецiального кодування останнього пiд час статевого контакту, коли особа є максимально вiдкритою.

 Досить тiльки одноразового кодування, щоб життєва сила вiд донора безперервно надходила до статевого вампiра, не залежно вiд того, чи має мiсце наступний статевий контакт, чи нi i на якiй вiдстанi вони знаходяться один вiд одного.

 За звичай, ґрунтуючись на принципах подiбного кодування, «чорними магами»створюється багаторiвнева тантрична пiрамiда. Тантричний лiдер пропагує своїм жертвам принципи вiльного кохання (free love) i навчає своїх вiдданих способам подiбного кодування. Вiдтак цi вiдданi пiдключають до тантричного братства нових борцiв за вiльне кохання i навчають їх тих самих справ. Кiлькiсть пiдключених до тантричної пiрамiди росте в геометричнiй прогресiї i створюється своєрiдна iєрархiя, в якiй життєва сила акумулюється на кожному рiвнi i надходить до наступного. А вiдтак тантричний лiдер збирає величезний потенцiал життєвої сили. Зазвичай, цей потенцiал використовується задля керування масами людей з тiєю чи iншою метою за допомогою впливу на поведiнку людей через їхню пiдсвiдомiсть (зомбування).

 Чорна тантра як iнструмент накопичення потенцiалу для наступного впливу на поведiнку людей, використовується протягом багато тисячолiтньої iсторiї людства, вiд глибокої древностi i до сьогодення. Тантричнi обряди, для виконання яких вождi племен засновували та формували вiдповiднi звичаї i традицiї, були дуже розповсюдженими на початкових фазах розвитку цивiлiзацiї. У вiдповiдностi з ними вождь мав офiцiйне право на статевий контакт з усiма жiнками, що належали контрольованому ним племенi. І це пояснюється не тiльки збоченням вождiв, але єдиною для них можливiстю утримувати усiх чоловiкiв у покорi.

 Справа у тому, що кожна жiнка, пiсля статевого контакту з вождем, ставала дружиною чи статевим партнером одного або декiлькох чоловiкiв цього племенi. На загал, вождь збирав потенцiал, котрий був йому необхiдним задля утримання своєї влади над своїми одноплемiнниками. Що найцiкавiше, саме тантричнi обряди на примiтивнiй стадiї розвитку цивiлiзацiї дозволяли вождям керувати своїм племенем, без чого плем’я не змогло б вижити та зберегтися у мiжплемiнних протиборствах та вiйнах.

 У цiй боротьбi виживало те плем’я, на чолi якого був сильний лiдер, котрий умiв об’єднати всiх одноплемiнникiв в єдиний органiзм, ввiвши все плем’я до стану надорганiзму (егрегору). В разi коли вождевi пощастило ввести все плем’я до стану надорганiзму, тобто перетворити натовп у органiзовану систему, в нiй кожен воїн бився за iнтереси свого племенi, навiть нехтуючи своїм життям. Це стає можливим тiльки за повного гальмування iнстинкту самозбереження, котрий є одним з найпотужнiших iнстинктів усiх живих органiзмiв, включаючи й людину.

 На свiдоме гальмування iнстинкту самозбереження здатні люди з високим рiвнем морального та духовного розвитку, котрих, на жаль, дуже мало. В Українi такими були козаки-характерники. Для всiх iнших гамування iнстинкту самозбереження проявляється тiльки у станi надорганiзму. Таким чином, вождем племенi ставав той, хто мав достатнiй потенцiал задля створення якiсного стану надорганiзму для своїх одноплемiнникiв.

 Тантричнi обряди у своєму первозданному виглядi досить довго зберiгалися серед багатьох народiв i були вiдомими як право першої шлюбної ночi, коли вождь або пан мав офiцiйне право на статевий контакт з усiма молодими дружинами своїх пiдданих, таким чином пiдкоряючи їх своєму контролю. Але такий, нiбито дикий за своїм змiстом звичай, мав пiд собою реальний ґрунт.

 Варто звернути увагу на той факт, що тантричний спосiб органiзацiї зграї (прайду) мав мiсце практично у всiх стадних тварин, до класу яких вiдноситься i людина. Тому й людина на початковiй фазi свого еволюцiйного розвитку пiдкорялася потужним iнстинктам дикої природи. Отже, тантричнi обряди були неминучими на початкових етапах цивiлiзацiї, що дозволило людинi як виду зберегтися i примножитися.

 З розвитком цивiлiзацiї в людини з’явилися i почали розвиватися духовнi начала i, як наслiдок, з’явилися новi способи керування свiдомiстю людей, народжувалися релiгiї, котрi пiдкоряли i об’єднували людей вже на духовному ґрунтi. Натомiсть первiснi способи, такi як чорна тантра, одразу не зникали, а, залежно вiд ситуацiї, пристосовувалися до нових умов та видозмiнювалися.

 Необхiднiсть використання нових способiв керування свiдомiстю людей пояснюється саме появою та розвитком духовного начала людини. З розвитком сiм’ї та власностi тантричнi обряди почали зустрiчати неприйняття з боку людей племенi, хоча у деяких племен Африки та Пiвденної Америки, у цiлого ряду острiвних племен, котрi довго знаходилися поза межею впливу загальносвiтової хвилi еволюцiйного розвитку, вони збереглися i до сьогоднi.

 Отже, зростання неприйняття людьми тантричних обрядiв зробило невiдворотною появу та розвиток релiгiй. Нове завжди приходить на мiсце старому, застарiлому. Тантричнi обряди, що процвiтали близько 30 тисячi рокiв, вже не вiдповiдали реалiям дiйсностi – конкретному еволюцiйному етаповi розвитку людської цивiлiзацiї. Саме тому близько 10 тисяч рокiв тому на Землю прийшла Ера Релiгiй.

 Це не означає, що релiгiй у тiй чи iншiй формi не iснувало ранiше. Це тiльки означає, що у первiсну епоху людство мало якiсно iнший ступiнь розвитку i, вiдповiдно, принципи саморегулювання були такими, котрi знаходилися у гармонiї даної фази. Зародки релiгiй чекали свого зоряного часу i коли цей час прийшов дуже швидко викристалiзувалися i перейняли естафету на черговому витку еволюцiйного розвитку людства.

 Поява релiгiй є невiдворотною та необхiдною на певному етапi розвитку розумного суспiльства. Питання тiльки у тому, яку естафету перейняла релiгiя у попередньої системи органiзацiї суспiльства?!

 З огляду на вищевикладене, згадаймо, що тантрична система виникла як необхiднiсть, що дозволяла вождевi збирати необхiдний потенцiал задля контролю над племенем в станi надорганiзму, без якого плем’я за критичних ситуацiй не могло вижити. Саме тому релiгiйна система, що замiнила тантричну, виконувала аналогiчну роль – збирання потенцiалу, необхiдного для виконання контролю над свiдомiстю народу i введення його до стану надорганiзма за критичних моментiв iсторiї. Саме тому релiгiя на певному етапi розвитку людської цивiлiзацiї виконує об’єднуючу роль для кожного народу i дає йому можливiсть та шанс на виживання у боротьбi за мiсце пiд сонцем.

 

 Виникає запитання – яким чином релiгiя виконує свою роль у боротьбi за виживання конкретного народу чи племенi?!

 У випадку тантричної пiрамiди – кодування пiд час статевого контакту створювало можливiсть для накопичення необхiдного потенцiалу лiдером, котрий забезпечував можливiсть контролю та керування на племiнному рiвнi, без чого плем’я не мало шансiв вижити. Натомiсть варто звернути увагу на той факт, що чисельнiсть кожного конкретного племенi у бiльшостi випадкiв не сягала великої кiлькостi. І саме цей факт дозволяв вождевi племенi, за певного рiвня жорсткостi та агресивностi, створити необхiдну тантричну пiрамiду.

 З розвитком цивiлiзацiї, спорiдненi племена об’єднувалися у народи, чисельнiсть яких швидко зростала, i тантричний спосiб психологiчного контролю над одноплемiнниками для лiдерiв ставав практично неможливим. Вождь мiг його використовувати тiльки у своєму близькому оточеннi, що дозволяло йому пiдкоряти собi тiльки своїх найближчих соратникiв, без яких керування великою кiлькiстю людей було неможливим, але якi, за будь-якої можливостi, були не проти зайняти його мiсце.

 Саме тому винайти новий спосiб психологiчного контролю над свiдомiстю людей було життєво необхiдним. Племена, котрi не змогли вiднайти новий спосiб психологiчного контролю мас, були або знищенi, або поглинутi iншими племенами. Психологiчний контроль, що є негативним за своїм змiстом явищем за нормальних умов життя людської популяцiї, за критичних умов ставав необхiдним та єдиним засобом, що дозволяв зберегти бiльшу частину цiєї популяцiї.

 Цей феномен позитивностi у екстремальних ситуацiях, за принципово негативного явища психологiчного контролю, проявлявся тiльки на початкових етапах розвитку цивiлiзацiї. І цей парадокс пояснюється досить просто, – низький рiвень розвитку iндивiдуальної свiдомостi кожної людини не дозволяв розумiти суспiльнi потреби: iнстинкт самозбереження був сильнiшим за слабкий голос розуму. На загал, кожний думав тiльки за свiй порятунок, що призводило до загибелi як його, так i його одноплемiнникiв.

 За низького рiвня духовного розвитку людина не може, та й не бажає розумiти, чому для рятування сусiдiв саме вона, а не хтось iнший, має жертвувати або ризикувати своїм життям? А це означає тiльки одне – загинуть усi. Навiть якщо якась людина i виживала за певної ситуацiї, вона була приреченою у важкiй борнi насамотi з дикою природою.

 Людина є колективною iстотою, а це означає, що тiльки за колективного протистояння дикiй природi вона може зберегтися як вид. Саме тому таке негативне явище, як психологiчний контроль, стає неминучим злом, що дозволяє вижити людинi в її борнi зi стихiями природи та варварством її подiбним. Використання психологiчної зброї вождями та лiдерами дозволяло ввести маси у стан надрганiзму, за якого повнiстю або частково гамувався iнстинкт самозбереження i цiною загибелi частини, рятувалося цiле.

 Проблема та порушення законiв природи з’являється тодi, коли цi лiдери та вождi використовують психологiчну зброю зi своєю власною метою, заради збереження своєї влади чи власного збагачення.

 Як вiдомо, в старi часи мiсця для будiвництва храмiв вибиралися не випадково. Цими мiсцями були точки на земнiй поверхнi – позитивнi геомагнiтнi зони, котрi мають мiнiмальну товщину якiсних бар’єрiв мiж планетарними рiвнями. Геометричнi форми храмiв також мали велике значення, виконуючи функцiю вбираючих лiнз (сателiтарних антен) для потокiв первинних енергiй. Як наслiдок, храми ставали прекрасним мiсцем та iнструментом для збирання людського потенцiалу та створювали належнi умови для кодування людей та пiд’єднання їх до єдиної психосистеми (егрегора). Релiгiйнi ритуали та молитви, котрi вводили людину в транс, робили цей процес ще легшим та ефективнiшим. Повторюючи молитви, людина сама перетворювала свою власну психосистему, налаштовуючи її на загальну. «Вiвцi» самi збиралися у отари i з покорою очiкували своїх «пастухiв».

 Залишилося тiльки одне запитання, хто був цими «пастухами» i куди вони вели своїх слухняних «овець»? Моральна та духовна чистота одних «пастухiв» рятувала цiлi народи вiд зникнення i приводила їх до вершини духовного розвитку; порочнiсть iнших заглиблювала народи у темряву та невiгластво, iнколи ставлячи їх на межу самознищення та виродження.

 На вищепосталене запитання має дати вiдповiдi сам читач, всотавши та усвiдомивши iнформацiю, котра надається у цiй книзi i науково доводить, що нашi пращури мали не релiгiю, а високу духовну фiлософiю буття.

 Запрошуємо до знань!

 З книги Анатолія Кондратьєва «Родова книга України»

 

Нові статті

10 листопада 2020
21 січня 2019
21 січня 2019
21 січня 2019
21 січня 2019

Пошук

Пошук