Останні новини

Територія України – категорія історична

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

 На її сторожі стоїть Закон. І Збройні Сили України. І весь український народ. Україна – неподільна. Кожна п’ядь української землі окроплена кров’ю мільйонів наших предків, які захищали рідний край від численних орд, загарбників, зайд, окупантів. Тому УКРАЇНСЬКА ЗЕМЛЯ – СВЯТА. І не лише для українців, а й для всієї Індо-Європи, прабатьківщиною якої є Давня Україна.

 Земля українська свята й неподільна тому, що за неї віддали життя своє найславетніші лицарі, без яких Україна давно загинула б. Для прикладу згадаймо хороброго й мудрого козацького гетьмана-державотворця Дмитра Вишневецького (Байду). Якби не він, то не було б навіть такого географічного поняття як Україна – її мали розхапати на чотири частини сусідні держави. Адже Кримське ханство загарбало наші землі по Кременчук, Туреччина – по Кам’янець-Подільський, Польща – по Київ, а Москва роззявляла пащеку на всю решту. А Байда молодецький зі своїм бойовим мобільним козацьким військом загнав татарів за Перекоп, турків – за Дунай, розсунув кордони на Захід і Схід (по Таганріг!), і якби не Іван Грозний, що підсипав трунку у вино лицареві (і на турецькому гаку він висів отруєним), то Україна ще в ті часи була б незалежною супердержавою!

 Так се згадалося XVI століття... А коли осягаєш найдавніші часи на терені України, коли залучаєш археологічні знахідки, то неодмінно приходиш до висновку:

  Ми, українці, тут були вічно

 Тобто ми нізвідки не приходили і нікуди не щезали, «акі обри», чи яко половці, хозари, або – печеніги, від яких і сліду не лишилося. МИ СТОЇМО НА СІЙ ЗЕМЛІ МІЛЬЙОН РОКІВ. Тут наша пуповина. Вона в селі Королеве на Закарпатті. Тут українські археологи відкопали першу в Україні (і – Східній Європі) палеолітичну стоянку, якій... МІЛЬЙОН РОКІВ. Ґрунт тут не такий, як у долині Неандерталь (Німеччина), тому черепи наших пращурів-неандертальців кам’яної доби не збереглися – їх перетерло на порох. Однак матеріальна пам’ять про далеких предків є – кам’яні знаряддя праці.

 Як далекі пращури наші опановували територію майбутньої України? Від Королевого з-над Тиси тодішні неандертальці перейшли Яблунецький перевал і вийшли на тепле підсоння Прикарпаття, а далі – за півмільйона років! – розселилися до Дніпра та Десни, де й стали розвинутішими кроманьйонцями. Тут 600 тисяч років тому їх і накрив перший льодовик. «Льодовики загартували українців», – стверджує Лев Силенно у своїй відомій праці «Мага Віра». І се цілком наукова й слушна думка.

 До кордонів теперішньої України перший льодовик не дійшов, але холоду нагнав. І почалося воно – загартовування майбутньої української, а через неї – і всіх європейських націй: 50 тисяч років холоду – 80 тисяч років тепла; 40 тисяч років холоду (другий льодовик) і... 200(!) тисяч років субтропічного клімату («середземноморського» – за визначенням учених) – великий період, що дозволив кроманьйонцям стати ГОМО САПІЄНС – розумними, витривалими праукраїнцями, бо вживали вони, як підказують палеонтологи, у великій кількості рибу, що нею кишіли незліченні річки пра-України. А риба – се фосфор, се живлення мозку.

 Однак ознаки цивілізованого етносу, власне національної культури, з’являються в надрах четвертого льодовика (110 тис. – 12 тис. до н. д.), зокрема в період XXV-XV тисячоліть до Христа. Тобто йдеться про

 

Зародження української нації

 Після 21 листопада 2004 року, коли український народ і передусім українська молодь гнівно повстали проти фальсифікації виборів Президента України, коли Майдан Незалежності в Києві став щодня збирати по 200-500 тисяч мітингуючих з усіх кінців України, деякі політики, громадські діячі почали твердити про НАРОДЖЕННЯ української нації. Се неточність у формулюванні. Йдеться про ВІДРОДЖЕННЯ української нації. А українська нація народилася давно – не пізніше ХV-ХІV тисячоліть до н. д. – за доби Мізинської культури.

 Та передусім слід, мабуть, визначитися в термінології. Не претендуючи на вичерпність, подаю своє розуміння, яке публікувалося в пресі й не зазнало спростувань чи доповнень:

 Нація – людська спільнота, що пройшла тривалий історичний шлях розвитку і, як наслідок еволюції, має свою мову, свою віру, неповторну вдачу (психологію) та самобутні етнічні й фольклористичні ознаки (пісні, звичаї, народно-прикладне мистецтво, свою міфологію й символіку, одяг, архітектуру, усний та писемний епос тощо).

 Нація виростає з народу, мов квітка з рослини. Отже, нація – індивідуальність народу, найвищий етап його еволюції... Всі нації – то є квітник планети Земля. Якщо квітка зів’яне чи її розтопчуть, вона гниє і стає добривом для інших квітів. Коли нація втрачає мову, етнічні ознаки, вона стає «добривом» для нації-поглинача.

 Що потрібно для того, аби нація не загинула, не була асимільована, аби її не проковтнула нація-поглинач? Потрібна національна свідомість, національна гордість вмираючої нації. І вона оживе!

 Оскільки таких прихильників нації, її лицарів зазвичай називають націоналістами, а шовіністи та й взагалі українофоби всіх мастей зробили се слово лайливим, то з’ясуймо, що таке націоналізм? Се – закономірний і природний рух народу на захист і утвердження своїх самобутності та незалежності.

 Націоналізм був і є державною ідеологією та рушійною силою всіх країн світу. Лише в Україні він ще не став державною ідеологією. Але рано чи пізно – стане!

 Антиподи націоналізму – шовінізм, сіонізм, фашизм, що намагаються підпорядкувати собі інші нації, асимілювати їх або знищити фізично. І ще: шовіністи іноді зумисне плутають поняття націоналізму і... нацизму. Уточнимо: нацизм – се фашизм, націоналізм – патріотизм.

 

А тепер про ПЕРШІ ОЗНАКИ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ.

 Йдеться про ХХVV тисячоліття до н. д. Про ті реліквії, що їх відкопав на початку XX століття (1908-1909) видатний український етнограф, археолог антрополог Федір Вовк у селищі МІЗИН над рікою Десна (Чернігівщина) на глибині 6 метрів: орнаментовані браслети зі слонової кістки, стилізовані й реалістичні статуетки жінок – символи Матері-Землі та родоначальниці роду людського (І. Кузич-Березовський), кілька фігурок собак (перша приручена людиною тварина – тотем деяких давньоукраїнських племен), вироблені зі слонової кістки ножі та голки, які, на думку видатного дослідника старовини Івана Кузича-Березовського, свідчили, що давні українці тих часів виробляли полотно та багато іншого.

 Одне слово, знайдені старожитності вказували на те, що Мізинська культура ХХVV тисячоліть до н. е. – давньоукраїнська. З неї бере початок українська нація й водночас – людська цивілізація. Докази: меандровий, суто національний, український орнамент, що містить глибоку оптимістичну ідею безконечності буття.

 Сей мотив стане домінантним і в Трипільській культурі, і в усьому українському народно-прикладному мистецтві аж до XXI століття н. д. (меандровий орнамент із часом запозичать Єгипет, Греція, Рим).

 Друге: мізинські культові браслети з сонячною та місячною символікою – надалі провідний мотив українського народно-прикладного мистецтва на всі майбутні тисячоліття й століття.

 Третє: стилізовані та реалістичні жіночі статуетки. За трипільської культури вони переростуть у символічні зображення святих жіночих персонажів давньоукраїнського пантеону (Коляда, Слава, Дана, Лада, Берегиня, Жива, Мокоша та інші).

 І четверте – се вже знахідка радянських археологів: в шарах Мізинської культури знайдено... кістяні флейти та жіночі статуетки в позі танцю. А також – мамутові кістки, розписані червоною фарбою, а ще – молотоподібні інструменти. Сим учені довели, що в ті часи – за доби мисливців на мамутів – побутували палеолітичні ансамблі ударних інструментів із кісток мамута. Одне слово, українці започаткувалися як нація співуча. І про це свідчать зафіксовані фольклористами 500 тисяч українських народних пісень – рекордна в світі кількість, що її можна занести до книги рекордів Гіннесса. Та найвеличніше, що спородила Мізинська культура, тобто – доба ХХVV тисячоліть – се усний народний епос: міфи і легенди. Се поетичне уявлення давніх українців про походження світу, Сонця, зірок, неба, річок, океанів, людей, тварин, пташок і всієї тієї краси, що наповнює наш довколишній світ. Давньоукраїнська міфологія – духовна скарбниця українського народу і першодуховність світу. Се пам’ять тисячоліть.

 Сергій Плачинда. З книги «Лебедія. Як і коли виникла Україна?»

Нові статті

10 листопада 2020
21 січня 2019
21 січня 2019
21 січня 2019
21 січня 2019

Пошук

Пошук