Пошук на поличках

Територія України – категорія історична

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

 На її сторожі стоїть Закон. І Збройні Сили України. І весь український народ. Україна – неподільна. Кожна п’ядь української землі окроплена кров’ю мільйонів наших предків, які захищали рідний край від численних орд, загарбників, зайд, окупантів. Тому УКРАЇНСЬКА ЗЕМЛЯ – СВЯТА. І не лише для українців, а й для всієї Індо-Європи, прабатьківщиною якої є Давня Україна.

 Земля українська свята й неподільна тому, що за неї віддали життя своє найславетніші лицарі, без яких Україна давно загинула б. Для прикладу згадаймо хороброго й мудрого козацького гетьмана-державотворця Дмитра Вишневецького (Байду). Якби не він, то не було б навіть такого географічного поняття як Україна – її мали розхапати на чотири частини сусідні держави. Адже Кримське ханство загарбало наші землі по Кременчук, Туреччина – по Кам’янець-Подільський, Польща – по Київ, а Москва роззявляла пащеку на всю решту. А Байда молодецький зі своїм бойовим мобільним козацьким військом загнав татарів за Перекоп, турків – за Дунай, розсунув кордони на Захід і Схід (по Таганріг!), і якби не Іван Грозний, що підсипав трунку у вино лицареві (і на турецькому гаку він висів отруєним), то Україна ще в ті часи була б незалежною супердержавою!

 Так се згадалося XVI століття... А коли осягаєш найдавніші часи на терені України, коли залучаєш археологічні знахідки, то неодмінно приходиш до висновку:

  Ми, українці, тут були вічно

 Тобто ми нізвідки не приходили і нікуди не щезали, «акі обри», чи яко половці, хозари, або – печеніги, від яких і сліду не лишилося. МИ СТОЇМО НА СІЙ ЗЕМЛІ МІЛЬЙОН РОКІВ. Тут наша пуповина. Вона в селі Королеве на Закарпатті. Тут українські археологи відкопали першу в Україні (і – Східній Європі) палеолітичну стоянку, якій... МІЛЬЙОН РОКІВ. Ґрунт тут не такий, як у долині Неандерталь (Німеччина), тому черепи наших пращурів-неандертальців кам’яної доби не збереглися – їх перетерло на порох. Однак матеріальна пам’ять про далеких предків є – кам’яні знаряддя праці.

 Як далекі пращури наші опановували територію майбутньої України? Від Королевого з-над Тиси тодішні неандертальці перейшли Яблунецький перевал і вийшли на тепле підсоння Прикарпаття, а далі – за півмільйона років! – розселилися до Дніпра та Десни, де й стали розвинутішими кроманьйонцями. Тут 600 тисяч років тому їх і накрив перший льодовик. «Льодовики загартували українців», – стверджує Лев Силенно у своїй відомій праці «Мага Віра». І се цілком наукова й слушна думка.

 До кордонів теперішньої України перший льодовик не дійшов, але холоду нагнав. І почалося воно – загартовування майбутньої української, а через неї – і всіх європейських націй: 50 тисяч років холоду – 80 тисяч років тепла; 40 тисяч років холоду (другий льодовик) і... 200(!) тисяч років субтропічного клімату («середземноморського» – за визначенням учених) – великий період, що дозволив кроманьйонцям стати ГОМО САПІЄНС – розумними, витривалими праукраїнцями, бо вживали вони, як підказують палеонтологи, у великій кількості рибу, що нею кишіли незліченні річки пра-України. А риба – се фосфор, се живлення мозку.

 Однак ознаки цивілізованого етносу, власне національної культури, з’являються в надрах четвертого льодовика (110 тис. – 12 тис. до н. д.), зокрема в період XXV-XV тисячоліть до Христа. Тобто йдеться про

 

Зародження української нації

 Після 21 листопада 2004 року, коли український народ і передусім українська молодь гнівно повстали проти фальсифікації виборів Президента України, коли Майдан Незалежності в Києві став щодня збирати по 200-500 тисяч мітингуючих з усіх кінців України, деякі політики, громадські діячі почали твердити про НАРОДЖЕННЯ української нації. Се неточність у формулюванні. Йдеться про ВІДРОДЖЕННЯ української нації. А українська нація народилася давно – не пізніше ХV-ХІV тисячоліть до н. д. – за доби Мізинської культури.

 Та передусім слід, мабуть, визначитися в термінології. Не претендуючи на вичерпність, подаю своє розуміння, яке публікувалося в пресі й не зазнало спростувань чи доповнень:

 Нація – людська спільнота, що пройшла тривалий історичний шлях розвитку і, як наслідок еволюції, має свою мову, свою віру, неповторну вдачу (психологію) та самобутні етнічні й фольклористичні ознаки (пісні, звичаї, народно-прикладне мистецтво, свою міфологію й символіку, одяг, архітектуру, усний та писемний епос тощо).

 Нація виростає з народу, мов квітка з рослини. Отже, нація – індивідуальність народу, найвищий етап його еволюції... Всі нації – то є квітник планети Земля. Якщо квітка зів’яне чи її розтопчуть, вона гниє і стає добривом для інших квітів. Коли нація втрачає мову, етнічні ознаки, вона стає «добривом» для нації-поглинача.

 Що потрібно для того, аби нація не загинула, не була асимільована, аби її не проковтнула нація-поглинач? Потрібна національна свідомість, національна гордість вмираючої нації. І вона оживе!

 Оскільки таких прихильників нації, її лицарів зазвичай називають націоналістами, а шовіністи та й взагалі українофоби всіх мастей зробили се слово лайливим, то з’ясуймо, що таке націоналізм? Се – закономірний і природний рух народу на захист і утвердження своїх самобутності та незалежності.

 Націоналізм був і є державною ідеологією та рушійною силою всіх країн світу. Лише в Україні він ще не став державною ідеологією. Але рано чи пізно – стане!

 Антиподи націоналізму – шовінізм, сіонізм, фашизм, що намагаються підпорядкувати собі інші нації, асимілювати їх або знищити фізично. І ще: шовіністи іноді зумисне плутають поняття націоналізму і... нацизму. Уточнимо: нацизм – се фашизм, націоналізм – патріотизм.

 

А тепер про ПЕРШІ ОЗНАКИ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ.

 Йдеться про ХХVV тисячоліття до н. д. Про ті реліквії, що їх відкопав на початку XX століття (1908-1909) видатний український етнограф, археолог антрополог Федір Вовк у селищі МІЗИН над рікою Десна (Чернігівщина) на глибині 6 метрів: орнаментовані браслети зі слонової кістки, стилізовані й реалістичні статуетки жінок – символи Матері-Землі та родоначальниці роду людського (І. Кузич-Березовський), кілька фігурок собак (перша приручена людиною тварина – тотем деяких давньоукраїнських племен), вироблені зі слонової кістки ножі та голки, які, на думку видатного дослідника старовини Івана Кузича-Березовського, свідчили, що давні українці тих часів виробляли полотно та багато іншого.

 Одне слово, знайдені старожитності вказували на те, що Мізинська культура ХХVV тисячоліть до н. е. – давньоукраїнська. З неї бере початок українська нація й водночас – людська цивілізація. Докази: меандровий, суто національний, український орнамент, що містить глибоку оптимістичну ідею безконечності буття.

 Сей мотив стане домінантним і в Трипільській культурі, і в усьому українському народно-прикладному мистецтві аж до XXI століття н. д. (меандровий орнамент із часом запозичать Єгипет, Греція, Рим).

 Друге: мізинські культові браслети з сонячною та місячною символікою – надалі провідний мотив українського народно-прикладного мистецтва на всі майбутні тисячоліття й століття.

 Третє: стилізовані та реалістичні жіночі статуетки. За трипільської культури вони переростуть у символічні зображення святих жіночих персонажів давньоукраїнського пантеону (Коляда, Слава, Дана, Лада, Берегиня, Жива, Мокоша та інші).

 І четверте – се вже знахідка радянських археологів: в шарах Мізинської культури знайдено... кістяні флейти та жіночі статуетки в позі танцю. А також – мамутові кістки, розписані червоною фарбою, а ще – молотоподібні інструменти. Сим учені довели, що в ті часи – за доби мисливців на мамутів – побутували палеолітичні ансамблі ударних інструментів із кісток мамута. Одне слово, українці започаткувалися як нація співуча. І про це свідчать зафіксовані фольклористами 500 тисяч українських народних пісень – рекордна в світі кількість, що її можна занести до книги рекордів Гіннесса. Та найвеличніше, що спородила Мізинська культура, тобто – доба ХХVV тисячоліть – се усний народний епос: міфи і легенди. Се поетичне уявлення давніх українців про походження світу, Сонця, зірок, неба, річок, океанів, людей, тварин, пташок і всієї тієї краси, що наповнює наш довколишній світ. Давньоукраїнська міфологія – духовна скарбниця українського народу і першодуховність світу. Се пам’ять тисячоліть.

 Сергій Плачинда. З книги «Лебедія. Як і коли виникла Україна?»

Пошук

©2019 журнал Українська Родина. Всi права застережено. Повне або часткове використання матеріалів сайту дозволено лише за умови прямого, відкритого для пошукових систем гiперпосилання на адресу матеріалу. Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламної інформації. Думка редакції може не збігатися з думкою авторів. Web - ISSN 1819-9968; print - ISSN1819-995X. Ukraine, 02140, Kyiv-140, Revytskogo 44 app. 4. Template Design © JoomShaper.

Пошук