Пошук на поличках

Шляхами предків

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 
Людина може помилятися, вибираючи свій шлях у житті, але провидіння – ніколи.
Свідчень такого сценарію долі стільки, скільки людей на світі, і героїня цих рядків – не виняток.

Нагороджена Орденом «Патріот України» за проявлений патріотизм та бездоганне служіння Україні, Медаллю «Флагман народної та нетрадиційної медицини» та грамотою комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я за вагомий внесок в утвердження і розвитку галузі нетрадиційної та народної медицини.
А як усе починалося?
17 листопада 1959 року у наймальовничішому куточку України, Закарпатті, у родині колгоспників народилася дитина – світловолоса дівчинка. Батьки дали їй не звичне, але таке чудове та красномовне ім'я – Емілія.
 
Дочка Руслана, зять Юрій, онуки Юрій та Володимир

Щаслива, дружня сім'я проживає у відомому на весь світ селі Іза, що славиться не тільки красотами природи, а й працьовитими людьми – унікальними майстрами з лозоплетіння. Вироби з лози – це неповторні витвори мистецтва, що мають попит і сьогодні, тому що вони виплетені руками майстрів від щирого серця.
Рідний край Емілії Михайлівни славиться ще й давньою традицією утримування овець, позаяк це завжди було одним із джерел виживання. Вівчарство давало селянам сир, бринзу, баранину, овчину та вовну.
З овчини та вовни вони виготовляли вироби широкого вжитку (ліжник, петек, капчури тощо).
Традиційно, дбайливі господарі разом з ватагами (вівчарями) в день Святого Юрія (6 травня) на околиці сіл в вишиванках святкували провід тварин в полонини. Гучні трембіти запрошували селян на свято, де ватаги куховарили і запрошували односельчан відвідати смачний бограч, сир та бринзу.
Діти та внуки Емілії Михайлівни не забувають традиції своїх предків. Вони не тільки відновлюють та зберігають традиції рідного краю, а й поповнюють вівчарство сучасними технологіями та новітнім обладнанням, які відповідають за якість продукції. Деякі з виробів виготовляються за особливою рецептурою, якої немає в жодній сироварні України.
В рідному селі у 2005 році родиною Лепеїв було засновано овече господарство «Бараново», яке по праву можна назвати джерелом здоров'я, і де завжди можна поласувати неповторними смаками закарпатських екологічно чистих дарів природи, такими як питне молоко, кефір з овечого молока, йогурти, сир «Ізянський», сир коров'ячий «Марадаш», сири овечі «Ріка» і «Грунь», сир м'який «Тиса», бринза, вурда, баранина, ковбаси з баранини.
 
Сир "Ізянський"
 
Сир "Вурда"
 
Сир "Грунь"
 
Вперше на Україні тут почали виробляти масло зі свіжого овечого молока, яке із задоволенням споживають дітки та дорослі при простудних захворюваннях. Асортимент сироварні різноманітний (15 видів молочної продукції), весь зроблений зі свіжого молока корів та овець.
Село також славиться єдиним, не тільки на Закарпатті, а й в Україні, господарством «Оленяча ферма», на якій розводять плямистих оленів. Ферма була заснована у 1987 році з метою отримання пантів, з яких виготовляється лікарський засіб пантокрин.
А ще у селі проживали знахарі, які завжди приходили на допомогу односельцям.
 
Бабуся Емілії Михайлівни теж лікувала та рятувала людей травами.

Хто її цьому навчав, від кого отримала цей дар – не відомо, але те, що люди до неї приходили зігнуті, з болями у спині, а виходили, як годиться, Емілія добре пам'ятає. У лікуванні бабуся використовувала кропиву, з якої робила віники і лупцювала ними по спині.
Ніхто не виходив від неї з порожніми руками, кожному хворому вона давала збір сухих трав і розповідала, як правильно використовувати. Вміла і застосовувати п’явки, а маленька Емілія допомагала їх виловлювати, не боялась і любила довго спостерігати за живими істотами.
Дитинство у кожного проходить по різному, та загалом – це найпрекрасніші роки життя. Можливо, саме тому ми, навіть на склоні літ, пам'ятаємо кожну мить того щастя. Емілія від народження сильно хворіла, але маленька дівчинка навчилася повноцінно жити зі своєю хворобою, пристосовуватись до обставин, до людей. Вона не завжди мала змогу гасати з однолітками по селу, та ніколи не була відлюдьковатою.
Навпаки, вона гуртувала біля себе дітей, лікувала різних тваринок, розповідала своїм друзям багато цікавого про красу природи, тому що сама була закохана у все живе, що створив Господь. Весь свій час вона проводила за читанням книг і цю жагу до пізнання зберегла і до сьогодні.
 
Син Михайло, невістка Людмила, онучки Анжеліка та Руслана

Разом з бабусею вони ходили в гори, збирали та заготовлювали лікарські рослини. Їй все було цікаво, потрібно, хоча тоді і не розуміла – навіщо, та серцем відчувала себе малесенькою частиною природи, з якою вони єдині, нерозривні.
Наступний етап життя пройшла, як і всі: закінчила школу, отримала агрономічну освіту, вийшла заміж. Працювала за своєю спеціальністю у Інституті цукрових буряків УААН в Києві. Доля зводила Емілію Михайлівну з різними особистостями, і пізніше вона зрозуміла, що не випадково. Кожну людину вона пам'ятає, згадуючи з теплотою та посмішкою. Це і лікарі, які завжди її рятували, і співробітники, односельці, знайомі і просто пересічні громадяни – всі вони залишили їй часточку своєї безкорисливої любові, навчили бути сильною та терплячою, посміхатися, коли хочеться плакати, а ще – навчили перемагати і вірити у власні сили.
Із великою повагою та вдячністю розповідає Емілія Михайлівна про лікаря Куртсеітова Ленура Куртсеітовича, завідувача клініки народної та нетрадиційної медицини в головному госпіталі Міністерства оборони України, який зміг найти причину її страждань та, безнадійно хвору, повернув до життя. Цей талановитий лікар написав близько 20 наукових робіт, безліч методичних рекомендацій з хірургії, застосування енергоінформаційних методик для лікування різних захворювань, в тому числі і злоякісних пухлин.
У дорослому житті Емілія Михайлівна займалася різними справами та завжди відчувала, що ще себе не знайшла, що її доля повинна бути іншою, тому і шукала свою стежину. Вона ніколи не була байдужою до чужого болю, тому що сама багато років терпіла страшні фізичні муки. Весь час запитувала Господа «Чому?», а відповідь отримала, коли зрозуміла, що наділена своїм даром, Даром Цілителя, щоб забирати людські страждання, виліковувати хворих, а ще – навчати любити світ та використовувати з користю цілющі трави, що ростуть на рідній землі.
Тим, хто хоче більше пізнати світ природи, наблизитися до нього в повсякденному житті, дізнатися, як отримувати від нього допомогу у відновленні здоров'я та за інших потреб, Емілія Михайлівна з радістю дарує свої знання. Про кожну з лікарських рослин вона може розповідати годинами, адже більшість діє на організм комплексно, а отже вони можуть допомогти людині від різних хвороб. Слід знати, коли рослини помічні, в яких випадках і в якій формі їх найліпше застосовувати. Важливо не лише правильно зібрати рослину, а й правильно її заготовити. У Емілії Михайлівни є багато чудових напрацювань щодо цього, які базуються як на особистих досягненнях, так і на досвіді світил народної та нетрадиційної медицини.
Успіх та знання прийшли з роками: вона багато практикувала, а також постійно навчалась, самовдосконалювалась. У 2013 році Емілія Михайлівна пройшла атестацію та експертизу в галузі народної медицини (цілительства) методом фітотерапії, атестаційно-експертний висновок № 4430 від 24 грудня 2013 року, на основі якого в 2014 році Міністерством охорони здоров’я України видало спеціальний дозвіл на зайняття народною медициною (цілительством) № 2 від 24 червня 2014 року.
 
Арніка гірська.
 
Діти та онуки з задоволенням допомагають Емілії Михайлівні заготовляти лікарські рослини.
На базі Приватного вищого навчального закладу «Київський медичний університет Української академії народної медицини» закінчила повні курси та отримала свідоцтва за програмами «Електропунктурна діагностика та інформотерапія», «Основи медичних знань», «Іридодіагностика», «Гомеопатія», «Фітотерапія», «Гірудотерапія».
Емілія Михайлівна – консультант з натуральної медицини і застосування біологічно активних речовин.
У 2015 році закінчила курси Товариства Червоного Хреста України з навчання населення наданню першої допомоги, а також Європейський інститут міждисциплінарних досліджень і освіти, факультет медичної реабілітації, психології і здоров'я (Ганновер, Німеччина) та отримала ступінь бакалавра наук за спеціальністю «Натуральна/комплементарна медицина». З 2015 року продовжує навчання у магістратурі.
Емілія Михайлівна нікому не відмовляє у допомозі та наголошує, що лікування – це спільна справа лікаря, хворого і Господа, який її руками рятує людей та повертає їх до повноцінного та щасливого життя.

Контакти:
село Іза, вул. Возз’єднання, 18А
Хустського р-ну,
Закарпатської обл.
тел. 067-312-24-11
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Пошук

©2019 журнал Українська Родина. Всi права застережено. Повне або часткове використання матеріалів сайту дозволено лише за умови прямого, відкритого для пошукових систем гiперпосилання на адресу матеріалу. Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламної інформації. Думка редакції може не збігатися з думкою авторів. Web - ISSN 1819-9968; print - ISSN1819-995X. Ukraine, 02140, Kyiv-140, Revytskogo 44 app. 4. Template Design © JoomShaper.

Пошук