Культура

Вінок – священний ритуальний предмет, який виплітають із свіжих квітів, листя, трави, хвої або із колосків, соломи, паперових чи полотняних квітів, стрічок тощо. Вінок відомий кілька тисячоліть у багатьох народів світу, як релігійний атрибут, як символ чи емблема того чи іншого ритуалу, Божества, як особлива сакральна річ. Так у Греції жрець під час богослужби на честь Геркулеса вдягав собі лавровий вінок. Такими ж вінками наділялися і всі учасники ритуалу. В Прусії під час весняних свят жрець правив службу у лавровому вінку. Римляни увіншували переможців, що відзначились на війні. Вінки одягали промовці під час виступів. Вінками нагороджували переможців Олімпійських ігор із вінка як ознаки особливої пошани, пізніше, як службової відзнаки – виникла корона.

 На нашій землі України вінок відомий з незапам’ятних часів. Найдавніші зображення Жінки-Богині вказують на головний убір з квітів чи гілля. Мокоша на вишивках зображена з цілим кущем на голові, що вказує на ритуальне використання вінка як символу Богині.

Олександр Сорокін

15 січня 2019

Детальніше...

 З давніх-давен, як тільки перше Сонце пригрівало по-весняному після морозної зими і з вершечків пагорбів сходив сніг (приблизно вкінці січня – на початку лютого), дівчата в супроводі «пані-матки» (хороводниці) виходили з вечорничних теплих хат гукати Весну. За давнім українським звичаєм, на «гуканки» бігли швидше від усіх інших дівчата-підлітки, яким вже виповнилося або виповниться цього літа шістнадцять років; кожна поспішала повідомити свою Долю і Богів про свою зрілість, про своє повноліття – готовність до парування та одруження. Тому у давніх веснянках дівчата порівнювалися із стиглим маком чи грушкою (грушею)...

На початку XIX століття в народі добре знали: якщо дівчина спізнилася на зустріч до Богині Любові – Лади, то Доля може обминути, обійти, не помітити її цього року, а її суджений може так і не зустрітися з нею. Про живучість і силу цього повір’я свідчить і давній звичай – на Великдень бити у дзвони. Дівчата, які бажали в новому році обов’язково знайти нареченого і одружитися, в різний спосіб добивалися у місцевого попа дозволу вилізти на дзвіницю і, якомога сильніше, вдарити у дзвони, сповіщаючи увесь світ, що вони готові до одруження.

Олександр Сорокін

15 січня 2019

Детальніше...

Наталка Поклад

Здається, цілком природно, що свою ювілейну книжку вибраних поезій, яка торік побачила світ у видавництві «Віпол», відома поетеса та громадська діячка Наталка Поклад назвала категорично-революційно – «Голос криці». Природно, бо саме такою бачить сама пані Поклад призначення поезії – за будь-яких суспільно-політичних формацій, в дні мирні і в дні ратні поезія мусить бути голосом криці, що, як дзвін вічовий, стоїть на обороні рідної землі. Цього непохитного імперативу вона дотримується і у власній творчості. Що теж природно з огляду на її не по-жіночому борцівську вдачу, постійне горіння душі і невтоленну спрагу бодай словом удосконалити, зробити добрішим, світлішим і вільнішим цей світ. Разом з тим якраз саме Наталка Поклад у своїх ліричних віршах може бути дуже, а дуже по-жіночому ніжною, трепетною, незахищеною. Саме ця контрастність чуттів, озвучених Словом, і робить її однією з найяскравіших поеток України.

Олександр Сорокін

15 січня 2019

Детальніше...

Весну Гнідинська школа зустріла фестивалем «Вишиванко моя, вишиванко». Першого березня навчально-виховний заклад нагадував «Країну мрій»: від великого розмаїття вишиванок було радісно і сонячно.

До свята готувалися у Гнідині заздалегідь, адже домашнє завдання отримали школярі для усієї родини. Разом із мамами учні молодших класів шили і одягали в українські народні костюми свої улюблені ляльки. Із бабусиної скрині діти діставали національні строї, які чекали свого воскресіння на шкільній сцені у день фестивалю. Відбувся справжній показ моди: школярі демонстрували давній український одяг з Гнідина, а також, з ...Житомирщини, Вінничини, Одещини, Полтавщини, Черкащини, бо і там живуть їхні родичі. Навіть директор школи Ніна Григорівна Кудько, автор сценарію і ведуча свята, представила весільний костюм своєї матері, який був традиційним понад півстоліття тому саме у Гнідині. Бо ж вишиванка є не просто красивим одягом, який носили наші пращури з давніх-давен, але й оберегом.

Олександр Сорокін

15 січня 2019

Детальніше...