Материнська любов... яка ж вона тендітна й всеперемагаюча! Саме такі думки навіює бувальщина, яку надіслав Микола Лукомець з села Деріївка, що на Кіровоградщині. Нехай вона буде для вас, любі матусі, гарним весняним подарунком:
– Ти чому не береш квитка? – звернувся водій автобуса до хлоп’яти, – сьогодні ж неділя – не шкільний день. Тож, потрібно платити.
Сергійко зіщулився, а личко його густо замалиніло:
– Мама в лікарні. Хочу провідати, а грошей нема...
– Виходь! – суворо наказав водій, – я не бажаю за тебе платити штраф.
Хлоп’я підхопилося й попрямувало до виходу. Губенята малого судомив плач. Хтось із пасажирів запропонував скластися дитині на квиток.
І одразу ж з рук у руки люди почали передавати монети. Завернули хлопця й передали водієві гроші. Автобус рушив до райцентру.
Сергійко несміливо зайшов до палати... Стиха привітався. Темнокарі очі мамині засяяли радістю, коли побачили сина. Підвелася назустріч, стурбовано запитала:
– Щось сталося, синку? Ти приїхав без Оленки?
– Мамо, вона під вечір приїде, бо тобі коржики пече. Сьогодні ж у тебе день народження, то я сам хотів... Оленка не пускала, а я поза хатою – і до автобуса.
Вітаю тебе, мамо! – і подав їй листівку та кілька галузок «котиків».
– Ой, а я й забула. Дякую, – лагідно мовила мама, обіймаючи Сергійка.
– Це мій меншенький,- пояснювала сусідкам по палаті. Десяте літечко пішло. Помічник! Єдиний мужчина в домі! Дочці вже чотирнадцять.
– Мамо, пробач! Більше нічого не купив. Грошей, які збирав, вистачило лише на листівку.
– Що ти, сину, твій прихід – для мене найдорожчий дарунок.
– Я ще заспівати можу – це вчителька мені підказала: «Ти гарно співаєш, ось і подаруй мамі пісню».
– Та це ж лікарня, Сергію, – жінка розгублено глянула на сусідок.
– Співай, співай, Сергію, у мами ж свято! – озвалися ті, – і ми теж послухаємо...
– Я потихеньку, – сказав Сергійко і в лікарняній палаті забринів дзвінкий дитячий голосочок:
«Рідна Мати моя, ти ночей не доспала...»
Жінки зачудовано слухали: одна з усмішкою, друга – зі сльозою. Навперебій дякували хлопцеві. Понадавали йому і яблук, і цукерок.
Не хотілося хлопцеві залишати маму, але мусив... Бо до села далеченько. А він вирішив повертатися пішки. Соромився, що знову водій висаджуватиме його з автобуса...
*
