Останні новини

Носімо вишиванки, українці!

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Весну Гнідинська школа зустріла фестивалем «Вишиванко моя, вишиванко». Першого березня навчально-виховний заклад нагадував «Країну мрій»: від великого розмаїття вишиванок було радісно і сонячно.

До свята готувалися у Гнідині заздалегідь, адже домашнє завдання отримали школярі для усієї родини. Разом із мамами учні молодших класів шили і одягали в українські народні костюми свої улюблені ляльки. Із бабусиної скрині діти діставали національні строї, які чекали свого воскресіння на шкільній сцені у день фестивалю. Відбувся справжній показ моди: школярі демонстрували давній український одяг з Гнідина, а також, з ...Житомирщини, Вінничини, Одещини, Полтавщини, Черкащини, бо і там живуть їхні родичі. Навіть директор школи Ніна Григорівна Кудько, автор сценарію і ведуча свята, представила весільний костюм своєї матері, який був традиційним понад півстоліття тому саме у Гнідині. Бо ж вишиванка є не просто красивим одягом, який носили наші пращури з давніх-давен, але й оберегом.

Учні середніх та старших класів брали участь у літературному конкурсі «Розкажу про вишиванку», порушуючи тему вічності народних звичаїв та обрядів, філософії і символіки, що закодована у чудовому українському вбранні.

Цікавим був конкурс фотографій: оригінальні, здебільшого, старі світлини із сімейних альбомів, на яких у вишиванках представники багатьох поколінь поставали великою українською родиною. Бабусі і прабабусі разом із юними козаками на вечорницях і весіллях, за роботою і піснею – на фотографіях ніби воскресла частина історії і побуту українців різних часів.

Окрасою свята стала виставка місцевих народних майстрів, а також гостей свята. Рушники і картини, скатертини і килими, серветки і портрети милували око відвідувачів фестивалю. Здається, усі можливі техніки вишивки і мережки можна було побачити у коридорах школи. Окрім народних умільців Гнідина, свої роботи представили учасники гуртка «Оберіг», яким керує Любов Василівна Ярошенко. Займаються рукоділлям у педагога переважно дівчата, але є й хлопці, яким народне ремесло приносить задоволення. Наприклад, Юрій Омельченко вишив сорочку своєму молодшому братикові! Неймовірно, здається – вишиває вся школа! Бо ж не лише учні, але і вчителі, батьки, гості були одягнені у вишиванки. Багатьом дітям дбайливо готували сорочки мами і бабусі, старші учні шили самостійно або знаходили одяг у бабусиних скринях.

Завершенням фестивалю стала концертна програма, яка також була присвячена її величності вишиванці. Відеосюжет на початку концерту черговий раз підтвердив, що у кожній родині села шанують народні звичаї та із задоволенням носять вишиванки. Усі пісні і поезії, танцювальні композиції і драматичні постановки були пов’язані із прадавньою українською традицією – вишиванням.

 

Вишиванко моя, вишиванко...

З народження і до останку

Серце українське зігріваєш,

Смієшся, плачеш, піднімаєш,

Дорожча за гори червінців.

...Носімо вишиванки, українці.

 Такими словами директор школи гордо закінчила свято. Адже українське мистецтво, культура, народні ремесла, без сумніву, житимуть вічно.

 

«Моє захоплення – школа»

Ніна Григорівна Кудько – надзвичайно творча і непосидюча жінка, справді вчитель за покликом душі. Вчитель-методист, відмінник народної освіти. 32 роки вона працює на педагогічній ниві у рідному селі Гнідин, і п’ять з них – директором місцевої школи, яка носить ім’я Петра Яцика. Ніна Григорівна відмінний організатор, вона не просто проводить цікаві патріотично-виховні заходи, але й сама є активним їх учасником. Пише вірші і пісні.

Ніна Григорівна Кудько

 «Робота позбавляє нас трьох бід: нудьги, розпусти і злиднів» – цей вислів Вольтера для Ніни Григорівни стали життєвим кредом.

Ніна Григорівна вважає, що сьогодні у школі вкрай не вистачає вчителів-чоловіків (у Гнідинській ЗОШ на 20 педагогів-жінок лише 3 чоловіки), а це негативно впливає на виховання підростаючого покоління.

«Моє захоплення – школа, – без перебільшення говорить вона. – Школа – це моє життя. Я дуже люблю свою роботу».

Окрім того, Ніна Григорівна Кудько займається громадською роботою, вона депутат Бориспільської районної ради IV та VI скликань.

 

Вишиваний світ Любові Ярошенко

Любов Василівна є вишивальницею від Бога. Адже жінка не лише сама закохана у народне мистецтво, але й з радістю передає знання своїм учням. 22 роки Любов Василівна пропрацювала у Гнідинському дитячому садочку, а коли вийшла на пенсію, то вирішила серйозно зайнятися вишивкою. Чотири роки навчалася у студії народної вишивки при Музеї Івана Гончара. Сьогодні жінка професійно займається дослідженням давньої української вишивки.

 

Любов Василівна Ярошенко

Уже четвертий рік педагог веде у школі гурток «Оберіг», на якому разом із дітьми майстриня творить справжні дива: вишивають серветки, рушники, сорочки, скатертини, вивчають різноманітні техніки, магію символіки української вишивки, значення узорів, застосування вишивки у побуті.

Нині Любов Ярошенко – завідуюча шкільного етнографічного музею «Берегиня», проводить велику виховну роботу серед молоді. Окрім того, у 2010 році вона стала переможцем обласного етапу Всеукраїнського конкурсу «Україна вишивана» у номінації «Вишита карта Київщини».

Лариса Громадська-Мацюк

 

 

Нові статті

10 листопада 2020
21 січня 2019
21 січня 2019
21 січня 2019
21 січня 2019

Пошук

Пошук