журнал "Українська Родина"

Switch to desktop Register Login

Чи завжди зрада - це розлучення

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Зраджуючи ми не думаємо про біль, завданий коханій людині. Завжди сподіваємося на те, що вона не дізнається, але іноді правда випливає, і тоді треба або розлучатися, або пробачати. Як правило, більшість обирає перший варіант. Адже змусити себе заспокоїтися та спробувати дізнатися чому це сталося може не кожен. Хоча варто, бо іноді ми також винні.

Чому ми зраджуємо
Причин дуже багато, і в кожного різні. Пошуки нових відчуттів, невдоволення коханим (ою), такі обставини, ранній шлюб. Більшість вважає, що секс – це не зрада, і зрадити можна лише душевно. І, звісно, всі виправдовуються: «Я не зробив нічого поганого, ми ж не одружені, я їй нічого не обіцяв»; «Я поважаю свого чоловіка, але ми вже тиждень не розмовляємо, ну а Максим мене давно зваблює»; «Аби не спиртне, цього б не трапилося»; «Розумієш, я одружився на першому курсі, зараз мені 21 рік, дитині три, а дружині 25, я хочу ще гуляти» (з розмов із знайомими). Каються звісно не всі, а зізнається в зраді лише дехто. Та й навіщо зізнаватися, кожен знає, що його після цього очікує. Хоча бувають винятки. Моя знайома, випивши на вечірці, зрадила своєму хлопцеві з колегою. Через тиждень зізналася коханому, і він... запропонував одружитися. Нині щасливе подружжя готується стати батьками, а чоловік каже, що аби Оля йому не зрадила, не знає чи одружився б.

А що робити коли це не просто зрада, а кохання? Якщо не одружений, усе просто: посварився з колишнім (ою) коханим (ою), і насолоджуйся життям. Та що робити одруженим, котрі мають спільних дітей, які при розлучені страждатимуть найбільше? По-перше, слід спробувати зберегти сім`ю. Якщо це неможливо, дітям потрібно пояснити, що батьки їх люблять і любитимуть, незважаючи на те, що житимуть окремо. Також можна звернутися по допомогу до психолога. По-друге, батьки повинні залишатися друзями і не налаштовувати дитину одне проти одного. По-третє, той з батьків, хто житиме окремо, повинен приділяти увагу дитині, як і раніше.

Мій чоловік так зраджує, так зраджує, що я не знаю від кого у нас діти...
Є люди, які просто не можуть не зраджувати. Це чоловіки, яких називають бабіями. Вони ніколи нікого не зраджують, бо нікому не належать, і кохають усіх жінок одночасно. Закохуватися в такого чоловіка не варто, бо змінити його неможливо, але можна змиритися і, як кажуть, закривати на все очі.
Або моя подружка Лариса. Для якої зрадити все одно що поїсти чи поспати. Спочатку я думала, що це в неї такий хлопець поганий, потім, коли вона почала зустрічатися з іншим, а зраджувати його ще більше ніж попереднього, зрозуміла – хлопці тут ні до чого, просто Лариса по-іншому не вміє. Кожного разу вона каже, що це останній, а її Ігор найкращій чоловік, та через тиждень-два все повторюється. Іноді подружка потрапляє в такі ситуації, що можна анекдоти складати. Одного разу ми пішли до кав’ярні випити кави, і, звісно, познайомилися з хлопцями, які сиділи поряд. Мешкали ми тоді в гуртожитку, і я у дверях кімнати залишила записку для свого коханого, в якій повідомила, куди ми пішли. І от коли Ларису обійняв, розповідаючи щось на вухо, новий знайомий, до кав’ярні заходить її «законний» хлопець, який, як ми вважали, був за містом, і заходить не сам, а з товаришем, якого спеціально привів познайомити зі своєю гарною дівчиною. Уявляєте якій був скандал, і як бідолашному хлопцеві соромно перед товаришем.

Із ким ми зраджуємо
Все залежить від уподобання, можливості та фантазії: хтось вибирає випадкових знайомих, хтось колег, хтось старих друзів, а хтось друзів свого «законного» хлопця. Не знаю, чи багато останніх, але я з таких. Друзів хлопця не потрібно зваблювати, вони самі це роблять. Принаймні так було зі мною. Півроку я зустрічалася з «коханим» та його товаришем. Перший нічого не знав і досі не знає, а другого влаштовувало все як було. Потім звісно довелося вибирати, я залишилася з товаришем. І коли зустрічаюсь з колишнім, мама жартує: «Спочатку ти зраджувала Колі з Антоном, а тепер будеш Антону з Колею». Такі історії непоодинокі, і добре якщо все не випливає на поверхню. Адже коли зраджують обоє – це вдвічі боляче.

Чи можна не зраджувати?
Так, можна. Яскравий приклад тому мій брат та його майбутня дружина. Вони зустрічаються лише трохи більше року, але кожен день проводять разом. Всі знайомі дивуються, як можна 24 години бути разом і не набридати одне одному, а вони лише посміхаються. Як кажуть, дай Боже, щоб так було завжди.
Також сюди можна віднести так званих однолюбів. Які, на відміну від бабіїв, кохають лише одну жінку. Хоча я, до речі, таких не зустрічала.

Що робити якщо вас зрадили
Моя бабуся, наприклад, зібрала речі діда, винесла на вулицю, облила бензином і підпалила. Дарма, що потім пробачила його і все довелося купувати знову. Можна зробите те ж саме, але навряд чи це допоможе.
Пробачити. У цьому випадку слід пам’ятати, що в жодному разі не можна нагадувати коханому (їй) про колишні гріхи. Нагадування спричинятиме сварки, а ви ж хочете налагодити стосунки. До речі, такі рішення слід приймати разом, обговорюючи усі можливі ускладнення.
Вчинити так само, тобто зрадити. Але спочатку треба вирішити, чи хочете ви зберегти стосунки з коханою людиною. Якщо хочете, то краще не зраджувати. Адже тепер зрадженою буде ваша друга половина, і не відомо як вона буде діяти. Ліпше обговорити ситуацію, спробувати зрозуміти, щоб у подальшому житті (не обов’язково з тим, хто зрадив) не припускатися подібних помилок.
Розлучитися для когось – це легше, ніж пробачити. Справді, постраждали і забули, але це коли немає дітей. Адже за помилки батьків відповідатимуть діти.
Як бачимо, зрада не завжди означає розлучення, іноді навпаки – зміцнює стосунки. Але перевіряти на власних не варто. Краще цінувати, поважати та кохати одне одного. Мені, приміром, дуже приємно дивитися на сивочолих дідусів і бабусь, які змогли пережити усі негаразди, і в свої 70 гуляють тримаючись за руки, як молодята.

Останнє редагування
Детальніше в цій категорії: Як грамотно зробити покупку »
Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі