журнал "Українська Родина"

Switch to desktop Register Login

Марина Іванова: «З кожною річчю з колекції пов’язана якась дивовижна історія»

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Перший капелюшок до рук народної майстрині України Марини Іванової потрапив абсолютно випадково. Зараз в її колекції  півтори сотні моделей. Окрім капелюшків Марина колекціонує старовинні сумочки та рукавички, а прості годинники перетворює на дивовижні сюжети, нікому не потрібне ганчір’я – на музейні експонати. Сьогодні творчістю Марини зацікавлені багато людей. Її запрошують на ток-шоу, на «Новому каналі» вона вела серію програм.

– Чому саме капелюшки? З чого все почалося?

– Якось моя подруга перебирала речі своєї старої тітоньки. Там вона знайшла два дуже красивих капелюшки з соломи. Подруга хотіла їх викинути, але я відмовила, і запропонувала подарувати театру. Один я-таки подарувала, а другий був дуже рваний. Довго в мене лежав, я почала ліпити до нього різні квіти, щось додавати і вийшло дуже гарно, і я повісила капелюшок у спальні. Потім з’явився ще один, потім іще і так пішло.

Половину капелюшків з моєї колекції я зробила сама. Спочатку мені й на думку не спадало збирати старовину, я просто хотіла це носити. Капелюшки  намагалася переробити на сучасний лад, і, можливо, у цьому була моя помилка. Деякі капелюхи я просто зіпсувала, коли почала прикрашати сучасним бісером, стрічками. Тільки потім  зрозуміла, що не можна цього робити. Тепер я не  реставрую капелюшок, доки не знайду бісер, пір’я, стрічки, тканину того часу, коли народилася модель. Речі повинні носити в собі свою епоху, а якщо це не так, то губиться зміст і стиль.

З кожною річчю з колекції пов’язана якась дивовижна історія. Інколи ці історії з’єднуються в одну якимись незримими ниточками... Цього року я брала участь у зйомці фільму про Любов Орлову, де зіграла невелику роль. Мене запросила моя подруга, відома художниця, що була знайома з Параджановим і досі працює на кіностудії імені Олександра Довженка. А перед цим один мій московський друг розповідав, що після смерті Орлової всі її листи, речі, аксесуари родичка, яка дуже не любила актрису, викинула на смітник. Мене це надзвичайно вразило, і так захотілося щось все-таки віднайти! Знайомий знає близьку подругу Орлової, котрій дістався пояс актриси, але поки що це тільки моя мрія. Після цього випадку до мене прийшла Тетяна Цимбал і попросила аксесуари для образу Орлової. Знову Орлова, – це був наче добрий знак. Потім я знялася у фільмі.

– Чи є у вашій колекції ще якісь аксесуари відомих особистостей?

– У мене є сумочка, яка належала коханці Гітлера Єві Браун. Дісталась вона мені зовсім випадково. Батько однієї відомої журналістки був особистим ад’ютантом Жукова. Він брав рейхстаг, і коли вони після перемоги описували майно, то вирішили деякі речі взяти як реліквії. З невеликих трофеїв йому дісталось шкіряне пальто Єви Браун та сумка. Ще у мене є сумочка, що належала графині Браницькій. Мама чи тітка моєї сусідки працювала у графині, і та віддала їй багато сумок. Дуже дорогі сусідка віддавала антиквару, але одну ніхто не хотів брати, бо була дуже поношена, і вона дісталась мені.

– У вас є улюблені капелюшки?

– Мої улюблені капелюшки 20-х років. У мене є дуже красиві моделі тих часів, оздоблених модним і популярним бісером. Цей період вважаю «золотим» для жінок.

– Який капелюшок у вас найстаріший?

– Це капелюшок XVIII століття, точніше – пов’язка на голову, а не капелюшок. Ззаду вона скріплювалась брошкою. Тоді капелюшки вважались дорогими аксесуарами, а пов’язки були доступними для всіх.

– Які капелюшки тепер у моді?

– Модні літні моделі з натуральної соломи. Моя бабуся розповідала, що коли натуральна солома нагрівається на сонці, то в людини перестає боліти голова. Капелюшки давно вже ввійшли в наше життя як необхідність, а не просто розкіш.

– Капелюшки – це ваше єдине захоплення?

– У мене є посвідчення народної майстрині України, але я отримала його не через капелюшки, а за те, що займалась художнім випалюванням на тканині. Я брала участь у багатьох ток-шоу, вела програму на телебаченні, також пов’язану в випалюванням на тканині. Крім капелюхів я оформляю годинники. Прості годинники оздоблюю в різноманітних цікавих стилях. У мене є годинник, виконаний у морському стилі, є – на тематику зеленого лугу. Всі, хто до мене приходять, коли бачать годинники, просять подарувати. Зараз я почала створювати годинники на склі.

– Є якісь цікаві історії пов’язані з колекціонуванням?

– Одного разу після програми на «Новому каналі» поверталася я додому. На вулиці – холод, мете снігом. Виходжу на вулицю і тут  зустрічаю жінку, яка чекає на мене вже дві години. Виявилося, що вона дивилася програму і спеціально приїхала до студії, аби віддати мені сумочку своєї прабабусі 1898 року. Хто бачить тепер цю модель, думають, що вона сучасна, так цікаво виглядає.

З останньою сумочкою, яку мені подарували, пов’язана дуже романтична історія. Чоловік під час війни виміняв на сумочку буханець хліба, щоб подарувати її дружині. Невдовзі дружина померла, а він все одно беріг сумочку в пам’ять про неї. Цінність речей не тільки у віці, а в пам’яті, яку вони бережуть, в історіях, з якими пов’язані.

– Де ви найчастіше знаходите раритети для колекції?

– По суботах намагаюся відвідувати антикварний ринок. Нещодавно мій чоловік був у Швеції і привіз звідти дві дуже красиві старовинні сумочки. Друзі, знаючи мої захоплення, завжди намагаються мені дарувати щось підходяще.

Часто буваю на Сінному базарі, де мене вже всі знають і щось цінне завше пропонують. Цікаві «блошині» ринки за кордоном, там просто збереглося більше старих речей.

Моя бабуся походила з багатої родини, у неї було стільки срібла, були такі дорогі меблі! Під час німецької окупації – у другу світову війну – в її квартирі німці розташували штаб. Все винесли, розікрали... Від бабусиного спадку залишилась лише одна сумочка і та не в мене.

Сьогодні у моїй колекції приблизно 150 екземплярів, і це не враховуючи тих, що подарувала людям. Жодного капелюшка я не продала, а от подарувала дуже багато. Я дарувала їх і Тетяні Цимбал, і Наталі Сумській. Я не жалкую за подарованим, бо все добро повертається.

Останнє редагування
Детальніше в цій категорії: Яблуко на долоні »
Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі