журнал "Українська Родина"

Switch to desktop Register Login

Родинні цінності українського народу у світосприйнятті Тараса Шевченка

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Селянська родина. Т.Г.Шевченко. 1843р.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Поставлю хату і кімнату,
Садок-райочок насаджу;
Посиджу я і походжу
В своїй маленькій благодаті,
Та в одині-самотині
В садочку буду спочивати,
Присняться діточки мені,
Веселая присниться мати
                  Т. Шевченко.

Українська сім’я – інституція висо- коморальних етичних, культурних відносин. В сім’ї зберігається і при- множується життєвий досвід, муд рість, які передаються від покоління до покоління.

Історична пам’ять українського народу свідчить про домінування у сімейному устрої жінки-матері, берегині домашнього вогнища, так як чоловік- батько мусив завжди тримати при собі зброю, аби вчасно стати на захист рідної родини, домівки, прабатьківської землі. Домінуючу роль жінки спостерігаємо у творчості Тараса Шев ченка, бо Шевченко виростав на народ ному фольклорі, вивчав самобутню історію рідного народу з пере- казів старших людей; з народних пісень, які звучали в кожній людській душі від народження і до кінця віку; з народних звичаїв та традицій, а що вже казати про пісенний епос – думи та ліричні пісні- балади, які виконували кобзарі, подоро- жуючи рідною українською землею. Пам’ять поколінь свідчить про нівелю- вання образу чоловіка-батька в українській родині. Багато було неповних сімей, де жінка була і за матір, і за батька. Жінка виконувала повсякдень всю хатню роботу, доглядала дітей, тому між ними був набагато тісніший емоційний зв’язок, діти відчували на генетичному рівні мате- ринську любов, лагідність, чуйність.

Продовження статті читайте в журналі "Дім і Сім'я" №1 2014

Останнє редагування
Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі