журнал "Українська Родина"

Switch to desktop Register Login

СЛОВО КОБЗАРЯ ДАРУВАЛА ЛЮДЯМ

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Софія Тимофіївна Шолох (перша зліва у верхньому ряду)

Село Шевченкове, знане раніше як Керелівка. Щемно і радісно, затишно і бентежно манить воно до себе величним іменем Тараса Шевченка. Саме в цьому селі, на колишній батьківській садибі майбутнього Світоча української нації, побу- дований музей. Він гостинно приймає відвідувачів з близьких і далеких доріг, адже тут ріс і формувався Геній Кобзаря.

До цього святого місця на території музею, де похована мати Кобзаря, до відтвореної за його малюнком хатини збираються його родичі, аби ще і ще крізь далеч років відчути і утвердити: жива і міцна сув’язь його родини у рідній Керелівці, вона зберігає незгасне почуття шани і любові до свого такого знаного і поцінованого у всьому світі родича Тараса.

…Зелений дубочок на яр похилився,
Молодий козаче, чого зажурився?

Молодий козаче, чого зажурився? І в уяві постає образ Софії Тимофіївни Шолох, а Петро Олексійович, правнук Тараса по брату Микиті, її син, з при- таєним смутком у голосі нагадує: «Це була найулюб леніша пісня моєї матері, як же гарно вона брала самі високі ноти! Коли тепер десь почую цю пісню, так і напов няться очі слізьми, здається, ніхто її так не заспіває, як уміла співати вона».

Народилась Софія Тимофіївна далекого 1912 року у селі Керелівці у родині мірошників...

Продовження статті читайте в журналі "Дім і Сім'я" №1 2014

Останнє редагування
Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі