журнал "Українська Родина"

Switch to desktop Register Login

«І на тім рушникові оживе все знайоме до болю: І дитинство, й розлука, і вірна любов»

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

ЛЕГЕНДА ПРО РУШНИК

Слова «рушничок» і «мати» часто зустрі чаються разом. В народі є легенда про те, як мати рушником стала. Було це дуже давно. Жила собі в одному селі мати, яка мала трьох синівкрасенів. На все були здібні хлопці, одне лише не вміли  вишивати, як їх мати. Сядуть було біля неї та й кажуть: «Ви, матусю, шийтевишивайте, та пісню співай те, а ми подивимось, як народжуються у Ва ших руках квіти та птахи».

Горнулась мати до синів і такі слова їм мудрі говорила: «Долю я вам вигаптую, а пам'ять про себе в рушниках залишу, тож бережіть їх». Багато рушників вишила мати за своє життя і всі між синами розділила. А даруючи, говорила: «Сини мої, мої голуби! Пам'ятайте навік прохання своєї матері. Куди б не поїхали, не йшли, а рушник у дорогу бе ріть. Хліб у нього загортайте та інших приго щайте. Хліб на рушникові життя величає, здоров'я береже».

Померла мати, а її слова і пам'ять про неї в рушниках живими залишились і переда ються з покоління в покоління. З тих пір іс нує звичай, пов'язаний з цими рушниками. Що ж це за звичай? Проводжаючи в далеку дорогу, на війну, чи в армію, мати дарувала синові, дочці, чоловікові рушник, щоб він зберіг їм життя, щоб швидше вони поверну лися додому, щоб дорога була щасливою. Такі рушники називали «подарункові».

Продовження статті та схема вишивки рушника в журналі "Дім і Сім'я" №4 2011

тел. редакції + 380 44 501-48-22

Останнє редагування
Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі