журнал "Українська Родина"

Switch to desktop Register Login

Поезія українського весілля

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

У понеділок зранку сходився весь куток дивитися як молодиця розпалю- вала піч, ішла до криниці по воду, вми- вала батька й матір, прибирала в хаті, розвішувала від порога до порога весільні рушники.

 

Рушники, як і весь посаг, кожна дівчина готувала собі заздалегідь. Вишивати рушники, як і сорочки, мати навчала дочок ще змалку. У вишивання кожного рушника та сорочки вклада- лися дівочі мрії про коханого, про одруження і щасливе подружнє життя:

Коли б мені,
Господи, неділі діждати –
На рушничок стати.
Тоді не розлучить ні батько, ні мати.
Ні суд, ні громада.

Продовження статті в журналі "Дім і Сім'я" №6 2013

тел. редакції + 380 44 501-48-22

Останнє редагування
Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі