журнал "Українська Родина"

Switch to desktop Register Login

Прилетіла ластівочка

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Цього дня заносили до хати талу воду, вмивали дітей і самі вмивалися. Люди вірили – як умитися на Явдоху молоком, будеш на обличчя білим і гарним. А ще кропили водою стіни – щоб ті дихали. Давали цю воду курям, щоб добре неслися, коровам – щоб доїлися. В центральних регіонах України жінки сіяли розсаду в горщиках, сподіваючись, що, посіяна в цей день, вона не постраждає від морозу. А ще святили в церкві зерна пшениці з тим, щоб першою її висівати.На Явдохи (14 березня) роблять різні передбачення. Городники під Явдоху сіють розсаду з капусти.

Давні слов'яни зустрічали Новий рік у перший весняний день – 1-го березня, який за Новим стилем припадає на 14 березня. Святкування проходили з розмахом, тому що початок Нового року символізував початок нового часу. З цього дня можна було розпочинати новий цикл польових робіт.

Рік в українців, як і в усіх інших слов'янських народів, складався із двох циклів, відповідно і новоріччя святкувалось двічі. Весняне новоріччя розпочинали зустрічати в день Явдохи (14 березня), це ймення означало буквально «життєславна» і звучало як Явдоня. Асоціюється це ім'я з покровительством земної природи і знаменує пробудження життєвої сили землі.

Згідно зі стародавньою традицією, це не тільки перший день весни, але й перший день Нового року,  За повір'ям, цього дня прокидається від зимової сплячки бабак, виходить на світ, свище три рази, а потім знову лягає на другий бік і так спить аж до Благовіщення. І ховрашок, кажуть, перевертається на інший бік.

Селяни вірили, що в цей день повертаються з вирію ластівки. Побачивши пташину, вони кидали в неї жменю землі й говорили при цьому: «На тобі, ластівко, на гніздо!». Це для того, щоб швидше приходила весна та прилітали всі ластівки, бо як відомо, одна ластівка ще погоди не робить.

Ластівки в Україні завжди користувалися особливою шаною та охороною. Вважалося, що руйнувати гніздо ластівки – великий гріх.
Селяни намагалися всіляко задобрити Явдоху і закликати весну, показуючи як на неї чекають.

Починаючи з цього дня, діти ходили по дворах і славили прихід весни, співали закличні веснянки і носили із собою вирізаних з дерева ластівок або випечених «жайворонків»:
Прийди, весно, прийди,
Прийди, прийди, красна,
Принеси нам збіжжя,
Принеси нам квіточок.


Господині, побачивши в цей день ластівку, кидають жменю землі на грядку зі словами: «Кріп сію». І чекають на «закономірне диво» – на цьому місці начебто виросте кріп.

Діти, уперше побачивши навесні ластівку, беруть жменю землі, кидають її вслід ластівці – «на гніздо», будучи переконаними, це прискорить прихід весни.

Якщо в дитини ластовиння на обличчі, то колись пробували позбутися його за допомогою ластівки. Коли ця дитина побачить ластівку, то має проказати: «Ластівко, забери мої веснянки, натомість дай мені білянки». Потім необхідно вмитися весняною водою.

Зруйнувати ластівчине гніздо – гріх не менший, ніж зруйнувати гніздо лелеки. Як і лелеки, ластівки приносять в оселю, під стріхою якої живуть, затишок і злагоду. Тож краще не турбувати їх і не бешкетувати.

Добрий господар обов'язково зріже сухі гілки дерев у саду. Ця процедура проводиться не тільки для того, щоб дерева краще родили, але й щоб на цих деревах нечиста сила не селилася.

На Явдохи до сходу сонця дівчата, які цікавляться чаклуванням і всілякими чарами, замовляють своїх ворогів, щоб вони їх «добрим словом поминали».

«Жайворонки», «соловейчики» дарувались весні як жертвоприношення. З Явдохи починаються і магічні весняні ігри – «веселки», «гаївки», «гагілки», «ягівки» (так вони називались у різних місцевостях), що «допомагали» весні у її оновлюючій роботі. Виконувались веснянки аж до Зелених свят.

Довідка: 1 вересня 325 року на Першому Вселенському соборі було прийняте рішення про перенесення початку Нового року з 1 березня на 1 вересня.

Останнє редагування
Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі