журнал "Українська Родина"

Switch to desktop Register Login

СПОГАДИ ПРО ШЕВЧЕНКА

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Ми поїдемо до Канева,

Щоб вклонитися не раз

Місцю дорогому,

Де спочива Тарас.

 

Подивитись навкруги,

На Дніпро широкий,

Нехай бачать молоді,

Де корінь глибокий.

 

Уклонімся ще і ще,

Бо він у нас заслужив,

Підставляв усім плече,

Ще й бідними дорожив.

 

Канів – місто мальовниче,

Стоїть Кобзар над Дніпром.

Він все людство сюди кличе,

Наділяє нас добром.

 

Наче його душа чула,

Що все збудеться колись.

Як пройшла панська наруга,

Пісні його розлились.

 

Линуть всюди по Вкраїні,

Слухають старі й малі,

Як стикався на чужині,

Як боліли мозолі.

 

Западають в кожну душу,

Його правда скрізь звучить.

Все писати це я мушу,

Бо душа тяжко болить.

 

Все проходить, минається,

А слова не йдуть нікуди,

В поколіннях остаються,

Й передають далі люди.

 

Хай живе наш Геній вічно,

Будем всі ним дорожить

І дружити будем міцно,

Поки людство буде жить.

 

Ми будем передавати

З покоління в покоління,

Щоб ніхто не зміг вирвати

Тарасового коріння!

Останнє редагування
Детальніше в цій категорії: « Скоро осінь Дума про кобзаря »
Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі