журнал "Українська Родина"

Switch to desktop Register Login

Скоро осінь

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Скоро осінь.

Вона завжди раптом.
Хоч зима і весна були й літо.
Серпень яблука Спасу вже носить,
І жоржини підступно так квітнуть,
І світанки вже сни не лоскочуть,
На моїх подушках розвалившись,
Ще й хитринка поколює очі,
Насолоди ніяк не наснившись.

Притупцьовують вранці зупинки,
В нафталіні - відпустки до ча́су,
На плечах кольорові кофтинки
Всю засмагу облизують ласо.
Юна зелень розмлілого міста
Перші зморшки у кронах ховає,
Горобина ж осіннє намисто
Їй тихенько щодня приміряє.
Не сміється вже дощ у калюжах –
Сумно сірі розтягує нетрі,
І, немов каравани верблюжі,
Хмари сунуть повз шпилі Ай – Петрі.

Скоро осінь.

Вона мусить бути.
Бо без неї весна не проснеться.
До комори врожай нам наносить
Й падолистом янтарним минеться.

Останнє редагування
Детальніше в цій категорії: СПОГАДИ ПРО ШЕВЧЕНКА »
Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі