журнал "Українська Родина"

Switch to desktop Register Login

Думки вголос, або Львівський Форум книговидавців очима постійного відвідувача…

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Вже і не пам'ятаю, скільки вереснів проходить для мене під знаком Львівського Форуму книговидавців.

«Сувеніри» з цієї культурної події займають досить солідну площу на полицях домашньої бібліотеки. А якщо додати книжки, які купували для дітей, внуків, на подарунки - вийде досить солідна сума, якою наша сім'я підтримала українське і не тільки книговидавництво.Цього разу, збираючись на черговий ярмарок, поцікавилась списком книжок, які одержали відзнаки Форуму, аби знати, на що звернути увагу. Чесно кажучи, мені перехотілось йти.

 

Список складався зі специфічної літератури, яку можна погортати, але мати в своїй бібліотеці зовсім не обов'язково. Розумію, що це видавці демонструють свої досягнення, але книги вони друкують для нас, читачів...Розумію, що потрібно висвітлити і зберегти історію країни в книгах, але для мене тема Голодомору більше ніж достатньо розкрита на сільському цвинтарі на Харківщині. Де старі могили тих трагічних часів займають майже таку площу, ніж за всі наступні роки. Розумію, що деякі книжки, якщо на них не звернути увагу таким чином, зовсім не зацікавлять пересічного читача. Хоча і не сумніваюсь в компетентності журі, але мабуть у нас різні смаки...

На Форум ми з чоловіком все ж таки пішли. Знаючи, що це надовго, зробила канапки... Вхідні білети продавались, як гарячі пиріжки - по 3 гривні. Майже по Жванецькому: «А от минулого року були по 2...». І ніяких знижок для пенсіонерів, піонерів і міліціонерів (як у Ільфа і Петрова). Правда, багато людей мали запрошення, які після використання разом з іншою макулатурою безпардонно засмічували довкілля.
Відразу на вході - ятка з літературою про Львів. Оцінили маркетинговий хід організаторів: зручно для туристів, та й література цікава і якісна. Знаю точно, бо маємо вдома. Ну а далі наші шляхи з чоловіком розійшлися: роздивлятися книжки - справа майже інтимна.
Жінок завжди вабить слово «розпродаж». Подалась туди, але за щільною стіною спраглих до їжі духовної нічого не побачила. А от в минулі роки знаходила цікаві для мене речі по привабливим цінам.

Ятка з дитячими іграми і ляльками з одежинкою для вирізування могла би навіть дуже зацікавити наших маленьких нащадків. Але я пораділа, що вони живуть в іншому місті, бо найдешевший розмальований папірець коштував 10 грн. А вирізана з нього іграшка піде на смітник десь за тиждень.

Рушаю далі. Біля стендів з «президентськими» книжками досить мало поціновувачів. А так всього «до кольору, до вибору», як кажуть на цих теренах. Знов впав в око дитячий стенд. Мабуть в дитинстві не дочитала книжок. Але пам'ятаю добре і деякі зберегла для внуків. І що цікаво, вони з задоволенням витягають їх зі старих валіз і перечитують. Серед них і ті, що привозили своїм дітям з закордонних подорожей, бо там було легше їх купити, ніж тут «дістати». Тішить, що вічні цінності залишились, бо бачу перевидані книжки  далекого дитинства. Дитяча художня література оформлена фантастично гарно, але «рядова» ціна - 30-50 грн. При цьому мова, особливо перекладу, іноді далека від літературної української. Гортаю розмальовку, - як ми їх любили! «Скільки?». «17 гривень???». А не забагато для смітника? І навіщо такий гарний папір? А ось інша розмальовка і 4 фломастери до неї - «Всього за 45 гривень!». Ну дуже гарна...

Маю слабкість до словників і розмовників. Але ж кишеньковий екземпляр коштує 45 грн.! Минулого року було 30 - теж недешево. Що ж, тоді вивчимо декілька фраз турецькою або арабською з Інтернету!
Не буду витрачати часу, бо знаю, що найцікавіше - в приміщенні Палацу Мистецтв. Біля дверей натовп і охорона - впускають кожні 15 хвилин. Це нормально - більше порядку. Відразу на 3-й поверх. Очікувала, що, як завжди, тут задуха, але хтось попіклувався про вентиляцію і наче терпимо… Дуже дякую.

В куті залу «Книжки, які читають в Росії». Народу небагато. Я теж деякі з них прочитала би із задоволенням. Література на всі смаки. Питаю ціну бестселера відомого француза - 45 грн. Це орієнтир для порівняння.
Деякі кіоски зі специфічними книжками майже зовсім нікого не цікавлять. Тут література для фахівців, боюсь, що їх не так вже і багато, або вона не на їх гаманець.  Біля інших - аншлаг. Ексклюзивні фоліанти під старовину  - це мабуть на подарунки високопосадовцям або іноземним делегаціям. Користується попитом навчальна література. Відзначаю, що автори і видавці орієнтуються на нові досягнення технічного прогресу - посібник з інтернет-журналістики, дитячі страшилки про дуже негарні комп'ютерні віруси… Навіть не уявляю, в якому віці останнє може бути цікавим, бо нашого 12-річного внука це не зупинить від скачування інформації для власноруч створеної інтернет-групи, а на книжки він вже має свій досить гарний смак.
Зауважую, що у деяких видавництв є вже постійні місця. Але якщо цікаві книжки, вони знайдуть свого покупця будь-де. На мій погляд, багато такого, що відразу можна здавати в макулатуру. Якісь недолугі книжки з психології поруч з класикою відомого російського видавництва. Але на всякий товар є свій покупець…

Бачила, як інтелігентний дядечко запитував у осіб, які мають відношення до книговидання, про можливість друку твору на історичну тематику. Щиро йому поспівчувала, згадавши свою тьотю - відомого історика з науковим ступенем. Вона все життя потроху збирала грошенята на видавництво своїх досліджень, а потім за власний кошт мусила викуповувати частину тиражу і дарувати знайомим фахівцям.

А ще я не помітила в списку кращих книжок Форуму художніх творів і тепер розумію, чому. Ще з минулого ярмарку розчарована тим, що деякі сучасні українські автори вже достатньо «розкрутили» себе і тепер просто заробляють на своєму імені. Їх початок був, на мою думку, набагато цікавішим, ніж нинішнє продовження. До речі, на стенді видавництва зауважила, що минулорічне видання книжки одного з цих літераторів зараз коштує в півтора рази дорожче. (Знаю, бо сама купляла, а у жінок гарна пам'ять на ціни). Люди «клюють» на ім'я, що на слуху, питають ціну і кладуть книжку назад.

Мабуть, я дуже вимоглива читачка або дійсно не доросла до розуміння деяких творів. Для мене є важливим і про що написано, і як написано. Ну не можу я збагнути, чому піднесена відомим критиком до рангу геніальних письменниця, попередній твір якої мені видався цінним лише тим, що привернув увагу до старовинного монастиря і його околиць, знов зациклилась на потойбічних силах. А викликати депресивний стан у людини - це дійсно майстерність, але такі книжки - не для слабких нервів...
І ще мені здалось, що у нас багато «регіональних» творів. Розумію, що передати колорит окремих куточків України можна тільки спираючись на їх діалекти, але не впевнена, що популярні на Буковині або Львівщині твори стануть бестселерами десь на Київщині чи Харківщині, не кажучи вже про наш крайній Схід. А туди ой як потрібно донести цей історичний біль українського Заходу!

Посеред великого залу мою увагу привернув самотній столик з тоненькими журналами на газетному папері. Їх продавав середніх років дядечко. Якась жінка вже платила йому 4 гривні за номер. На обкладинці було надруковано, що половину вартості отримує вуличний продавець і прохання не купувати журнал у людини, яка знаходиться під впливом алкоголю або наркотиків. Про цей проект я бачила сюжет по телебаченню. Його започаткували для підтримки безпритульних і журнал цей - про них. Продаючи його, вони заробляють на життя. Простягаючи свої гривні, я поцікавилась у дядечка, яке він має відношення до цього журналу. Але коли він запитав, хто я така, по недостаючим зубам зрозуміла, що безпосереднє, хоча виглядав акуратно і досить інтелігентно. Відповівши йому, почула, що він втратив квартиру і живе в притулку. А далі, наче вчасно схаменувшись, сховався, наче равлик, в свій будиночок. Мені залишилось тільки порадіти з того, що він знайшов спосіб виживання і самореалізації в скрутній ситуації. І ще сподобалось, що декілька сучасних українських письменників є дописувачами в журнал і це привертає увагу до проблем безпритульних.

Свої «сувеніри» я все ж таки знайшла, хоча йшла на ярмарок більше як на імпрезу, а для купівлі маю своє ноу-хау: в останні години останнього дня деякі видавництва продають дешевше, бо не хочуть везти залишки додому і розуміють, що в магазині книжка може чекати на свого читача багато років. Мініатюрні дитячі книжечки в твердих глянцевих обкладинках коштували однозначно більше, ніж заявлені 2 гривні. Може тому, що дві з них були видані на українській мові в Росії ще в 2000 році (знайомі з дитинства вірші російських класиків, перекладені українськими класиками і книжечка про те, як улаштований наш організм, яку і дорослому цікаво подивитись, аби знати, де що болить), але ж там було і наше столичне видання 2003 року (чергова креативна азбука, віршики і вправи для лічби).
«Для душі» і майбутньої подорожі купила собі за 12 грн. кишенькового формату книжечку в глянцевій обкладинці. Невідома авторка невідомим стилем розповідає свою заробітчанську історію. Може щось на зразок інтернетівських блогів? Але це мене не зупиняє - там теж трапляються цікаві речі...

У дворі Палацу Потоцьких нові відвідувачі вивчали асортимент яток, відшукуючи свої «сувеніри». А  я раділа з того, що в порівнянні з вимушено однаковим асортиментом домашніх бібліотек 20-30-річної давнини, зараз маємо величезний вибір. І ще з того, що сьогоднішні відвідувачі Форуму купували книжки, сподіваюсь, не «для меблів» або хизування, а за їх прямим призначенням...

Останнє редагування
Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі